Розділ 4. Теоретичні проблеми організації економічної діяльності людини на макроекономічному рівні

• на ТНК працює практично кожна десята людина, зайнята у світовій економіці, у тому числі й у сільському господарстві;

• обсяг продажів зарубіжних філій ТНК складає близько 20 млрд доларів США;

• на зарубіжні філії ТНК припадає 1/10 світового ВВП і 1/3 світового експорту;

• 500 найбільших ТНК реалізують 80 % всієї продукції електроніки і хімії, 95 % — фармацевтичної продукції; 76 % — продукції машинобудування;

• близько 85 ТНК контролюють 70 % зарубіжних інвестицій;

• ТНК контролюють приблизно 4/5 патентів і ліцензій на новітню техніку і технології;

• має місце така галузева структура ТНК: сфера виробництва — 60 %, сфера послуг — 37 %, видобувна промисловість і сільське господарство — 3 %; під наглядом ТНК знаходиться 90 % світового ринку пшениці, кукурудзи, кави, лісоматеріалів, залізної руди, 85 % ринку міді та бокситів, 80 % чаю та олова, 75 % бананів, натурального каучуку і сирої нафти.

Для сучасних ТНК характерне посилення значення технологій у процесі міжнародної конкуренції як із іншими ТНК, так і з малим і середнім бізнесом. Характерною рисою останнього десятиліття є збільшення витрат на технології, що знайшло свій прояв у зростанні витрат на експорт венчурного капіталу в зарубіжні філії, купівлю технологій, навчання персоналу, сплату ліцензійних платежів. Власне залучення ТНК до технологічно-інноваційних виробництв дає їм змогу підтримувати високий рівень конкурентоспроможності та використовувати конкурентні переваги на світовому ринку. Збільшення фінансування НДДКР є закономірним об’єктивним процесом, який відображає сучасні постіндустріальні тенденції у світовому господарстві.

Отже, роль ТНК у формуванні єдиного світового економічного простору також виявляється через:

• динаміку, структуру і рівень міжнародної конкуренції на світовому ринку товарів і послуг;

• посилення процесів інтернаціоналізації і транснаціоналізації господарського життя;

• масштабний контроль міжнародного руху капіталу, здійснення процесів злиття та поглинання, укрупнення міжнародного бізнесу;

• трансфер технологій, концентрація НДДКР у наукових центрах ТНК у країнах базування та перенесення виробництв у країни розташування зарубіжних філій.

Однак ТНК несуть й негативні наслідки для розвитку світової економіки, що виявляються в посиленні залежності національних економік від іноземних прямих інвестицій, у втраті частини економічного суверенітету країн тощо. Таким чином, сучасні ТНК можна вважати основним суб’єктом формування так званих «геокорпоративних систем» в умовах інтенсифікації інтеграційних і глобалізаційних процесів у світовій економіці на сучасному етапі.

21.3. Причини, чинники та інфраструктура становлення глобалізованої економіки

Аналіз сутності глобалізованої економіки, її причин, чинників розвитку та результатів здійснюється в дослідженнях зарубіжних учених-економістів і суспільних діячів, таких як Дж. Штігліц, Дж. Сакс, Дж. Сорос, У. Бек, П. Бергер, С. Хантінгтон та ін.

Серед українських економістів глобалізовану економіку досліджують О. Білоус, В. Геєць, Ю. Зайцев, Д. Лук’яненко, А. Поручник, В. Савчук, А. Чухно, А. Філіпенко та інші, які висвітлюють сутність, рушійні сили, переваги та недоліки глобалізованої економіки, визначають місце України в глобалізованій економіці та пропонують способи, визначають можливості та шляхи адаптації до глобальних викликів.

Глобалізована економіка — це сукупність національних економік усіх країн світу, які функціонують в міжнародному просторі на засадах взаємозв’язку та взаємозалежності в економічній, фінансовій, політичній, соціальній та законодавчій сферах та характеризується набуттям нової якості економічного розвитку та зростання, міжнародною економічною інтеграцією та міжнародною економічною регіоналізацією.

Процеси становлення світового господарства як цілісної системи з інституціональною структурою, що йому відповідає, мають об’єктивний характер і можуть бути досліджені в просторовому і часовому вимірі. Глобалізація процесів розвитку світового суспільства має нову якість розвитку, знаходиться під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників, знаходить свій прояв як нова інтеграційна форма перш за все у таких напрямах:

• поява потреб щодо уніфікації ринкових «правил гри» для всіх суб’єктів світового господарства;