Розділ 3. Ринкове господарство як вища суспільна форма функціонування товарного виробництва

Глава 10. Ринкова економіка: сутність, функції, структура

10.1. Сутність ринку, його функції та умови формування. Поняття ринку. Історизм ринкових відносин.

10.2. Структура ринку.

10.3. Інфраструктура ринку.

10.1. Сутність ринку, його функції та умови формування. Поняття ринку. Історизм ринкових відносин

Сучасна економіка є ринковою. Упродовж тривалого часу ринок визначали як місце, де здійснюється купівля або продаж товарів. Ось чому в багатьох людей слово «ринок» асоціюється насамперед з базаром — місцем обміну вироблених благ. Проте «ринок» — поняття більш широке і містке. Це і магазини, універмаги, універсами тощо, де продаються продукти харчування, одяг, взуття, товари щоденного вжитку. На фондових біржах продаються і купуються цінні папери (акції, облігації), на товарних — пропонуються товари за стандартними якісними показниками. Відносини між продавцями і покупцями з приводу існуючих та потенційних товарів також входять до поняття «ринок».

Як явище господарського життя ринок з’явився у давнину внаслідок історичного розвитку виробництва й обміну — розвитку суспільного поділу праці, появи економічно самостійних, юридично незалежних господарюючих суб’єктів і переходу від натурального виробництва до безпосереднього продуктообміну, а згодом — до товарного обміну.

У сучасних умовах, коли, з одного боку, неухильно зростає кількість товарів, покупців і продавців, а з другого — розвиваються засоби зв’язку, купівля-продаж може здійснюватися за допомогою телефонного і поштового зв’язку, через Інтернет-магазини. Для цього не потрібний безпосередній контакт суб’єктів ринкових відносин, а отже, місце для їхньої зустрічі.

Однак справа не лише у цьому. Ринок — це насамперед механізм господарювання, система формування економічної рівноваги, саморегулювання процесу ціноутворення, розподілу та перерозподілу прибутків, стимулювання інновацій тощо. Ринок це, врешті-решт, і певна система суспільного мислення, економічної культури, психологія поведінки виробника, продавця та покупця. Загалом, йдеться про те, що ринок є суттєвим досягненням суспільного розвитку, унікальним за своїм змістом явищем економіки.

Водночас треба усвідомлювати те, що, як і будь-яке інше явище суспільних відносин, ринок у своєму розвитку підпорядковується принципам історизму. Пік його розквіту припадає на період капіталістичного розвитку суспільства, його механізми відповідають принципам індустріальної цивілізації. Самозаперечення капіталізму та трансформація індустріального суспільства у постіндустріальне адекватно позначається і на самозапереченні ринкових відносин. Постіндустріальна економіка набуває ознак трансринкових економічних відносин. Економіка знань, яка розвивається прискореними темпами, по своїй суті є антиподом ринку. Звісно, така постановка питання є дискусійною за своїм змістом і має сприйматися творчо. Однак незаперечною є концептуальність позиції щодо історизму ринкових відносин загалом. Цю наукову істину не можна заперечувати.

Що ж являє собою ринок?

Ринок — це сфера обміну, що здійснюється за законами товарного виробництва та обігу.

Проте коли йдеться про ринок як сферу обміну, слід мати на увазі, що обмін може відбуватися й у неринковій формі (наприклад бартер), тому поняття ринку передбачає, що обмін товарів здійснюється за суспільною оцінкою, яка відображається в ціні. Інакше кажучи, ринок виконує роль механізму, за допомогою якого досягається рівновага попиту і пропозиції, координується діяльність суб’єктів економіки через систему цін.

Ринок вирішує три основні економічні завдання: що, як і для кого виробляти.

Які товари і послуги виробляти, визначають не парламент чи уряд, а покупці та продавці. Покупці купують тільки ті товари, що відповідають певним вимогам. Якщо попит на певний товар відсутній, а на його виробництво витрачені матеріали, сировина, знаряддя праці, робоча сила, то виробник зазнає збитків. Визначальна роль у вирішенні питання, що виробляти, у ринкових умовах належить цінам. Покупець заплатить за певний товар ціну, яка його влаштовує, а продавець продасть свій товар за суму, що принесе йому дохід.

Як виробляти товари, визначає конкуренція між виробниками. При застосуванні примітивної техніки, технології, організації виробництва індивідуальні витрати виробництва будуть вищими за суспільно необхідні, а отже, господарюючі суб’єкти продаватимуть свої товари за цінами, нижчими, ніж витрати на ці товари. В результаті вони стануть банкрутами.

Отже, конкуренція спонукає всіх товаровиробників зменшувати витрати виробництва через запровадження нової техніки, технології, організації виробництва тощо.

Для кого виробляти товари, визначає попит. Про цю категорію йдеться у іншій главі. Наведемо лише одне визначення: попит — стан незадоволеності, з якого людина хоче вийти (наприклад, голод), або стан задоволення, який людина хоче продовжити (наприклад, тепло в будинку).

Суб’єкти ринку. Основними суб’єктами ринку є покупці та продавці.