Розділ 4. Теоретичні проблеми організації економічної діяльності людини на макроекономічному рівні

• нові форми управління світовою економікою, що повинні враховувати інтереси не тільки національних економік у їх взаємодії з іншими національними державами, а й наднаціонального інтересу, не тільки в межах інтересів ТНК, а власне загальних, спільних інтересів для всього людства;

• поява нових закономірностей політичної діяльності окремих держав, в умовах «добровільного» обмеження їх державного (у т. ч. економічного) суверенітету щодо вибору напрямів свого функціонування;

• обмеження альтернатив вибору цілей та інструментів розвитку окремих країн та регіонів, під тиском країн-лідерів в економічному розвитку в інтересах світового співтовариства, хоча механізми такого впливу перебувають на стадії формування та/або еволюції.

Чинники формування глобалізованої економіки, як рушії глобальних світових тенденцій та форм їх реалізації, зводяться до наступних:

• науково-технічна революція;

• діяльність транснаціональних корпорацій в умовах НТР;

• інформаційна революція та посилення ролі всесвітньої мережі Інтернет у розвитку світової економіки;

• соціалізація економічного життя в країнах, що частково проявляється в підвищенні вимог до якості життя та рівня соціальних стандартів;

• глобалізація проблем безпеки, таких як екологічна, сировинна, продовольча, демографічна, ядерна тощо;

• економічна політика розвинених держав і міжнародних фінансово-економічних організацій.

Чинники становлення глобалізованої економіки можуть діяти як позитивно на її результати, так і викликати негативні наслідки цього процесу.

Окрім закономірностей становлення світового господар­ства, розвитку транснаціональних корпорацій та інших суто економічних чинників, які активно впливали у ХХ ст. на особливості формування сучасної фінансової системи, надзвичайно вагомими чинниками становлення глобалізованої економіки та фінансової системи як її фінансової інфраструктури із певною архітектонікою, були Перша і Друга світові війни, поява та розпад соціалістичної системи господарювання, ліквідація світової колоніальної системи «класичного» типу, потреби науково-технічної революції та її пропозиції щодо можливостей соціально-економічного розвитку, «холодна війна» та гонка озброєнь, світові економічні, енергетичні, екологічні, фінансові кризи тощо. Ці чинники певною мірою сприяли динамізації руху капіталів, якісним змінам у світовій грошовій та кредитній системах. Зросла залежність стабільного існування та розвитку окремих країн і регіонів від основних орієнтирів та можливо­стей розвитку самої фінансової системи.

Інфраструктуру глобалізованої економіки формують багатонаціональні корпорації (БНК) та транснаціональні корпорації (ТНК), міжнародні фінансово-промислові групи. Різниця між БНК (або МНК — мультинаціональні корпорації) і ТНК полягає в характеристиці національної приналежності капіталу, що лежить в їх основах. Так, БНК формуються капіталом двох і більше країн, тобто капітал є багатонаціональним. Капітал ТНК є однонаціональним, незважаючи на присутність філіалів корпорації в багатьох країнах. Принципи функціонування ТНК і БНК є наступні: присутність на основних ринках у відповідності до видів економічної діяльності, яка є виключно диверсифікованою; опора на єдність управління торговельною, промисловою і фінансовою діяльністю; використання переваг економіки масштабу; орієнтація на нові ринки збуту на перенесення виробництва в країни з нижчими витратами виробництва, лояльнішими екологічними стандартами, та близькість до джерел сировини; локалізація економічних інтересів ТНК на реалізацію техніко-фінансової стратегії, яка проявляється у використанні своїх зарубіжних інвестицій для створення таких форм закріплення на іноземних ринках, як організація супідрядних виробництв, розширення нових видів виробництв, насамперед заснованих на науково-технічних дослідженнях та інноваційному розвитку, здійснення фінансово-спекулятивних операцій.

Принципами поведінки корпорацій на ринку є такі:

• загальнопланетарне бачення ринків і міжнародної конкуренції;

• досконале вивчення конкурентів (що стає можливим в умовах олігополістичної структури глобальних ринків);

• посилення контролю над власними міжнародними економічними операціями у загальносвітовому масштабі;

• здатність виступати у ролі «глобального гравця», спроможного гнучко змінювати тактику в конкурентній боротьбі на будь-якому зі світових ринків;

• посилення масштабів функціонування у високотехнологічних, інноваційних галузях промисловості;

• координація своєї діяльності за допомогою сучасних управлінських інформаційних технологій;