Розділ 4. Теоретичні проблеми організації економічної діяльності людини на макроекономічному рівні

21.3. Причини, чинники та інфраструктура становлення глобалізованої економіки.

21.4. Наднаціональні інститути глобалізованої економіки та їх роль у функціонуванні сучасного світового господарства.

21.5. Переваги, проблеми та суперечності функціонування глобалізованої економіки.

21.6. Глобалізація економіки та загальноцивілізаційні проблеми людства.

21.1. Міжнародний розподіл праці та основні форми сучасних світогосподарських зв’язків. Спеціалізація, кооперація, інтеграція

Економічний розвиток країн світу на сьогодні визначається рівнем залученості країн у світогосподарську систему економічних зв’язків. Світове господарство є сукупністю національних господарств країн світу, які взаємодіють між собою в умовах різного ступеня забезпеченості факторами виробництва, їх транскордонного руху та міжнародного поділу праці на основі міжнародної кооперації та спеціалізації виробництва.

Основними формами сучасних міжнародних економічних відносин у системі світогосподарських зв’язків є:

• міжнародний поділ праці;

• міжнародна торгівля товарами і послугами;

• міжнародна міграція робочої сили;

• міжнародний рух капіталів;

• міжнародний обмін науково-технічними знаннями;

• міжнародна економічна інтеграція;

• міжнародні валютно-фінансові і кредитні відносини.

Економічний зміст сучасних світогосподарських зв’язків полягає в поєднанні економічних відносин, що діють на національному рівні між суб’єктами господарювання кожної окремої країни та інтернаціональному рівні між державами та їх організаціями.

Сучасні ринкові економіки, безперечно, є складовими частинами світового ринкового господарства, а отже, зростає їх залежність від сучасних тенденцій його розвитку та від інституцій світового ринку. За цих умов визначення та розуміння основних закономірностей і варіантів трансформації світового господарства у якісно нову форму — глобалізовану економіку, пошук шляхів інтеграції України до такої системи на засадах збереження економічного суверенітету та національних особливостей прояву нашої держави в усіх сферах суспільного життя, є особливо актуальним і необхідним.

Глобалізація (фр. global — загальний; лат. globus — земна куля; всебічний, повний, загальний, універсальний) є закономірним і об’єктивним процесом, що визначає сучасний стан та перспективи розвитку світового суспільства, кожного окремого його суб’єкта як частки цілого. Одночасно глобалізація є найбільш характерною історичною тенденцією сучасної епохи розвитку цивілізації. Вона визначає глобальну архітектоніку політичних, економічних, фінансових, ідеологічних і культурних відносин, що стирають кордони і поєднують окремі суспільства в одну систему. Глобалізація як одна із системних інституціональних форм визначає якісно новий рівень інтегрованості, цілісності сучасної світової метасоціальної системи, нову якість суперечностей у ній.

Тому глобалізацію часто визнають феноменом, який виходить за економічні межі та охоплює практично всі основні сфери діяльності світового суспільства, а саме: політику, ідеологію, культуру, спосіб життя людини та умови існування людства.

Зазначимо, що поняття глобалізація увійшло в науковий обіг у 80-ті роки ХХ ст. та використовувалось для характеристики масштабності соціальних змін, що охопили не тільки окремо взяті країни, а й людську цивілізацію в цілому. Цей термін використовувався, перш за все, для позначення нового рівня економічного розвитку, якого досягла західна цивілізація. А власне теорія глобалізації описувала сучасний етап економічного розвитку на основі експансіоністського поширення ліберальної моделі економічного і політичного устрою.

Початок ХХІ ст. можна назвати початком процесу завершення поступового перетворення світу на єдину економічну систему, хоча й складність цього процесу виявляється в значній асиметричності, тобто нерівномірності, в розвитку глобалізованої економічної системи.