Розділ 4. Теоретичні проблеми організації економічної діяльності людини на макроекономічному рівні

Іпотечний кредит — кредит, який надається під заставу нерухомого майна (землі і будівель виробничого та житлового призначення).

Комерційний кредит — найпростіша форма кредиту, що його надають товаровиробники один одному у товарній формі.

Кредит — конкретна форма руху позикового капіталу; відособлена частина фінансів, що пов’язана з наданням грошових коштів у позику і поверненням їх разом з певним процентом.

Кредитна система — система кредитних інститутів і установ, або сукупність кредитних відносин, що виникають унаслідок функціонування цих установ (банків, кредитних кооперативів, кас взаємодопомоги тощо). Кредитна система країни забезпечує перетворення грошового капіталу в продуктивний функціонуючий капітал.

Кредитор — суб’єкт кредитних відносин, який надає кредит іншому суб’єкту у тимчасове користування і має підтверджені вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника.

Монетарна політика — система заходів центрального банку і держави, що здійснюється з метою регулювання грошового обігу, кредитних і валютних відносин.

Недискреційна монетарна політика — політика центрального банку, яка ґрунтується на основі певних зафіксованих правил.

Позичальник — суб’єкт кредитних відносин, який отримав у тимчасове користування грошові кошти на умовах повернення, платності і строковості.

Політика фінансово-кредитної експансії — політика, яка розрахована на розширення обсягу фінансових ресурсів і тим самим на стимулювання економічного зростання.

Політика фінансово-кредитної рестрикції — політика, яка має антиінфляційну спрямованість; її роль полягає в тому, щоб не допустити надмірного «перегріву» економіки у фазі піднесення.

Процент — ціна, за якою позичальник купує на кредитному ринку позику; дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених коштів або майна.

Процентна ставка — відношення річного процентного доходу, одержаного на позиковий капітал.

Сек’юритизація — процес переміщення фінансових операцій з кредитного ринку на ринок цінних паперів; механізм взаємного перетворення кредиту (кредитних ресурсів) у чисто фінансові ресурси (цінні папери).

Споживчий кредит — кредит, який надається фізичним особам на придбання споживчих товарів та послуг.

Таргетування — у режимі монетарної політики правило встановлення центральним банком цільового значення одного чи кількох номінальних показників, дотримання яких здійснюється завдяки використанню певного інструментарію (таргетування обмінного курсу національної валюти; таргетування грошових агрегатів; інфляційне таргетування).

Фіктивний капітал — капітал, який представлений цінними паперами; виникає внаслідок відособлення фінансів від реального сектора економіки.

Фінанси — специфічна форма існування грошових коштів, руху грошових потоків, платежів і зобов’язань.

Фінансова система — певна сукупність форм і методів фінансових відносин та їх інституційно-організаційного забезпечення; це — централізовані та децентралізовані фонди фінансових ресурсів: державні фінанси (бюджет і фонди цільового призначення), фінанси підприємств (суб’єктів господарювання), фінансовий ринок (ринки грошей, кредитних ресурсів, цінних паперів, фінансових послуг), фінанси домашніх господарств, міжнародні фінанси.

Фінансове господарство — сучасний стан розвитку економіки, коли процесу суспільного виробництва передують фінанси і фінансово-кредитні операції.

Фінансово-кредитна політика — сукупність розподільних і перерозподільних заходів, які держава здійснює через фінансову систему щодо організації та використання фінансово-кредитних відносин.