Розділ 4. Теоретичні проблеми організації економічної діяльності людини на макроекономічному рівні

Комерційний кредит — це найпростіша форма кредиту; він має обмежений фінансовий характер (надається в товарній формі). Через цю обставину виникає потреба в розвитку таких форм кредиту, які могли б подолати обмеженість комерційного кредиту. Це, насамперед, — банківський кредит, що надається в грошовій формі.

Банківський кредит — це кредит, що надається спеціалізованими кредитними установами — банками. На відміну від комерційного, банківський кредит не є обмеженим щодо напряму, строків і величини кредитних угод. Кредити, які надаються банками, розрізняються: за строками користування (короткострокові — до 1 року, середньострокові — до 3 років, довгострокові — понад 3 роки); за способом забезпечення; ступенем ризику; методами надання; строками погашення; іншими умовами надання, користування або погашення.

Короткострокові кредити можуть надаватись банками у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв’язку із витратами, які не забезпечені надходженням коштів у відповідному періоді. Середньострокові кредити можуть надаватись на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування інвестицій. Довгострокові кредити можуть надаватись для формування основного капіталу, модернізацію та розширення вже діючих виробничих потужностей, на нове будівництво. В умовах інфляції з метою зменшення власного ризику банки намагаються скоротити строки надання позик.

За забезпеченням виділяють: забезпечений заставою кредит (майном, майновими правами, цінними паперами); гарантований кредит (банками, фінансами чи майном третьої особи); кредит з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової компанії); незабезпечений (бланковий) кредит. Бланковий кредит надається, як правило, великим суб’єктам господарювання, платоспроможність яких не викликає у банку сумнівів.

За ступенем ризику кредити, які надаються банками поділяються на: стандартні кредити; кредити із підвищеним ризиком.

За методами кредити можуть надаватися: у разовому порядку; відповідно до відкритої кредитної лінії; гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, із стягненням комісії за зобов’язання).

За строками кредити можуть погашатися: водночас; у розстрочку; достроково (за вимогою кредитора, або за заявою позичальника); з регресією платежів; після закінчення обумовленого періоду.

Державний кредит — це кредит, який одержує держава шляхом випуску державних цінних паперів — облігацій державних позик. При державному кредиті позичальником виступає держава, а кредиторами — юридичні чи фізичні особи. Цільова спрямованість державного кредиту — мобілізація державою грошових коштів для фінансування державних видатків в умовах бюджетного дефіциту. Державні цінні папери можуть випускатися як центральним урядом, так і місцевими органами влади. Зобов’язання по розповсюджених цінних паперах є складовою частиною державного боргу.

Споживчий кредит надається фізичним особам на придбання споживчих товарів та послуг. Споживчий кредит розуміється з двох точок зору: по-перше, як різновид банківського кредиту, коли банк надає позику фізичним особам на споживчі цілі (нагальні потреби, спорудження житлових будинків, їх реконструкцію і капітальний ремонт тощо); по-друге, як різновид кредиту, пов’язаного з реалізацією товарів у сфері торгівлі (продажем товарів з розстрочкою платежу безпосередньо споживачам).

Іпотечний кредит надається під заставу нерухомого майна. Іпотечний кредит (іпотека — від грец. hypotheke — застава) — це довгострокові позики, що надаються під заставу нерухомості (землі і будівель виробничого та житлового призначення). Неповернення заборгованості у встановлений строк призводить до втрати позичальником нерухомості і передачі її банку або спеціальній іпотечній компанії.

Найпростіші форми іпотеки й іпотечного кредиту існували ще у Стародавній Греції у VІІ—VІ ст. до н. е. В сучасних умовах іпотечний кредит в основному надається на зведення житлових будинків, виробничих та комерційних споруд тощо. Іпотечний житловий кредит — фінансовий кредит, що надається фізичній особі банківською чи іншою фінансовою установою для фінансування витрат, пов’язаних з придбанням квартири чи житлового будинку, або будівництвом житлового будинку, що надаються у власність позичальника, з прийняттям кредитором такого житла (землі, що знаходиться під таким житловим будинком, у тому числі присадибної ділянки) у заставу.

20.3. Кредитна система. Грошово-кредитне регулювання економіки

На основі руху позикового капіталу (кредитних ресурсів) у національній економіці формується певна кредитна система.

Кредитна система у вузькому розумінні — це система кредитних інститутів і установ, у широкому — сукупність кредитних відносин, що виникають унаслідок функціонування цих установ (банків, кредитних кооперативів, кас взаємодопомоги тощо). Основою кредитної системи є кредитний ринок (ринок позикового капіталу), тобто ринок, на якому об’єктом купівлі-продажу є вільні кредитні ресурси. Кредитна система країни забезпечує перетворення грошового капіталу в продуктивний функціонуючий капітал.

Головними ланками кредитної системи є банки та кредитні установи, що мають відповідну ліцензію центрального банку, які одночасно виступають у ролі покупця і продавця існуючих у суспільстві тимчасово вільних коштів. Основною ланкою кредитної системи є банки. Банки надають у нинішніх умовах більшість кредитно-фінансових послуг і по суті є кредитно-фінансовими інститутами універсального профілю. До небанківських фінансово-кредитних інститутів належать лізингові, факторингові, інвестиційні компанії, ломбарди, каси взаємної допомоги тощо. Ці установи, які формально не є банками, але виконують ряд окремих банківських операцій.

Лізинговий кредит — виникає у разі оренди майна і супроводжується укладанням лізингової угоди. Лізинг є формою майнового кредиту. Лізинг — це здача в оренду на тривалий строк засобів довгочасного користування. Лізингова фірма, по суті, надає своєму клієнтові довгостроковий кредит у майновій формі, який погашається в розстрочку. Лізинг виник у розвинених країнах у 50-ті рр. XX ст. у зв’язку з розвитком систем прискореної амортизації.

Факторинг — це купівля у клієнта права на вимогу боргу, наприклад, за поставлену продукцію або надані послуги. Клієнт, що продав дебіторський борг, отримує своєрідну позику — гроші у розмірі певної частки суми боргу. компанія тимчасово стягує у вигляді компенсації ризику до погашення боргу. Факторингова компанія — це фінансово-кредитна установа, яка здійснює в інтересах третіх осіб за власний рахунок або за рахунок цих осіб операції з придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Ломбард — це фінансово-кредитна установа, яка надає на власний ризик фінансові кредити фізичним особам готівкою чи у безготівковій формі під заставу майна та майнових прав на визначений строк і під процент.

Кредитна спілка — це неприбуткова організація, заснована на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об’єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кошти кредитної кооперації формуються за рахунок пайових внесків її членів.

Каса взаємодопомоги — громадська організація членів профспілки, що об’єдналися на добровільних засадах для надання взаємної товариської матеріальної допомоги шляхом короткострокових і довгострокових позик, а також безповоротних допомог. Позики тут надаються без стягнення процентів, але при невчасному поверненні коштів відшкодовується пеня.