Розділ 3. Ринкове господарство як вища суспільна форма функціонування товарного виробництва

Економічний прибуток визначається як різниця між валовим доходом (виторгом) та економічними (зовнішніми і внутрішніми, з урахуванням нормального прибутку) ви­тратами виробництва.

Нормальний прибуток — це бухгалтерський прибуток, коли економічний дорівнює нулю. Це звичайний для галузі дохід від економічних ресурсів; мінімальний дохід, який стимулює підприємця продовжувати справу, залишаючись у певній сфері бізнесу. Тобто нормальний прибуток є винагородою за виконання підприємницьких функцій. Саме економічний, а не бухгалтерський прибуток є критерієм успіху підприємства, ефективності використання ним наявних ресурсів. Його існування або відсутність — стимул залучення додаткових ресурсів або, відповідно, переливання їх в інші сфери використання.

Кінцевий фінансовий результат, який найбільше цікавить підприємця, називається чистим прибутком. Чистий прибуток — прибуток, який залишається у розпорядженні підприємця після розрахунків з бюджетом за податковими та обо­в’язковими платіжними зобов’язаннями.

Економічний прибуток — це надлишок від нормального прибутку, що є результатом ініціативи підприємця, його вміння знайти найкраще застосування і комбінацію економічних ресурсів, здійснити нововведення, ризикнути. При його розрахунку можливі такі ситуації:

• економічний прибуток є від’ємною величиною, що свідчить про необхідність пошуку вигідніших шляхів застосування наявних ресурсів;

• економічний прибуток є нульовим — це означає, що підприємець отримує нормальний прибуток і альтернативне застосування вкладених засобів не збільшить його дохід;

• економічний прибуток є додатною величиною, що засвідчує ефективне використання ресурсів.

Виникнення економічного прибутку спонукає підприємців спрямовувати свої капітали в певну сферу суспільного виробництва, що сприяє розширенню кола виробників і зниженню ринкових цін. Результатом останнього є зменшення економічного прибутку, його зникнення, а відтак відплив капіталу в інші сфери бізнесової діяльності. Однак зменшення кількості виробників підвищує ринкові ціни та спричиняє зростання економічного прибутку і т. ін. Таким чином, коливання економічного прибутку в близькій перспективі є надійним механізмом виявлення суспільних потреб та ефективного задоволення їх на основі підвищення продуктивності праці, запровадження нововведень у сферу техніки, технології та організації виробництва.

Існування надлишкового прибутку на довшому відрізку часу свідчить про наявність перешкод для ефективної конкуренції виробників на певному ринку. Монопольний прибуток — це прибуток фірми, яка займає монопольне становище на ринку.

Балансовий прибуток — це загальна сума прибутку від усіх видів діяльності. Він включає в себе прибуток від різних видів діяльності: основної виробничої; допоміжної — частина прибутку, що утворилася внаслідок виконання для інших підприємств робіт і послуг непромислового характеру (будівельних, транспортних тощо), реалізації продукції підсобного сільського господарства, надання платних послуг населенню; позареалізаційної — різниця (сальдо) між штрафами, пенею, одержаними і сплаченими неустойками, дохід від операцій із тарою, орендна плата від надання в оренду приміщень тощо.

Економічна роль прибутку в умовах ринку виявляється в таких рисах:

• прибуток є рушійною силою функціонування та розвитку економіки, основним спонукальним мотивом підприємницької діяльності;

• прагнення отримати прибуток сприяє ефективному розподілу та використанню ресурсів, упровадженню досягнень науково-технічного прогресу, скороченню витрат, поліпшенню якості продукції та її споживчих властивостей;

• прибуток є джерелом розширення суспільного виробництва, примноження національного багатства та задоволення потреб суспільства, що зростають.

Засобами вимірювання прибутку є його маса (абсолютна грошова величина) та норма (якісний відсотковий показник).

Маса прибутку є грошовим вираженням абсолютної величини прибутку. Однак маса прибутку, відірвана від величини активів фірми, обороту капіталу, мало про що свідчить. Скажімо, річний прибуток у сумі 1 млн грн для фірми з капіталом 10 млрд грн є досить істотним, а фірмі з капіталом 50 млрд грн не дасть можливості розвиватися, тому суб’єкта господарської діяльності цікавить віддача кожної одиниці використаного капіталу, тобто його ефективність.

Ефективність капіталу вимірюється нормою прибутку, тобто відношенням маси прибутку до всього авансованого капіталу, у відсотках:

П' = (П : К) х 100%, (14.2)

де П' — норма прибутку; П — маса прибутку; К — величина авансованого капіталу.

На норму прибутку впливають такі чинники: