Розділ 3. Ринкове господарство як вища суспільна форма функціонування товарного виробництва

Капітал починає свій рух з грошової форми. Грошовий капітал Г використовується на купівлю засобів виробництва Зв і робочої сили Рс , які поєднуються в процесі виробництва В  і створюють новий товар Т, після реалізації якого капіталіст одержує його вартість у грошовій формі Г'.

У процесі кругообігу капітал проходить три стадії.

Перша стадія: Г — Т (Рс + Зв) — купівля на ринку засобів виробництва і робочої сили (стадія обігу). Розв’язуючи проблему купівлі ресурсів, підприємець чи менеджер має орієнтуватися на вимоги виробничої функції і підібрати таку комбінацію факторів виробництва, яка забезпечує виробництво певного обсягу з найменшими витратами.

Друга стадія: ...В... — стадія виробництва, на якій створюються нові товари. На другій стадії капітал підприємства діє як продуктивний капітал. Вироблена продукція виступає як товарний капітал — форма, в якій капітал існує на цій стадії, перехідній у третю стадію.

Третя стадія кругообігу: Т — Г' — стадія реалізації виробленої продукції, тобто товарного капіталу, на конкурентному ринку.

Після реалізації вартість товару перетворюється з товарної форми на грошову Г', причому Г' = Г + ∆Г.

Кругообіг капіталу — це рух його через три стадії: обіг, виробництво і знову обіг, в якому він відповідно перетворюється з однієї функціональної форми на іншу (грошову, виробничу, товарну), аж до повернення (з прирощенням) до початкової грошової форми.

Рис. 14.1. Послідовні стадії та функціональні форми кругообігу капіталу

Кругообіг капіталу, що розглядається не як окремий акт, а як періодично повторюваний процес, у результаті якого авансовані кошти повністю повертаються до своєї початкової грошової форми, називають оборотом капіталу.

При цьому оборот капіталу не збігається з його кругообігом, оскільки в результаті кожного кругообігу підприємству повертається лише частина авансованого капіталу в грошовій формі. Ця різниця між оборотом і кругообігом капіталу пояснюється особливостями обороту засобів праці та предметів праці.

Повний оборот капіталу завершується лише за умови, якщо вся капітальна вартість повертається підприємству в початковому обсязі в грошовій формі.

Оскільки капітал проходить у своєму русі сферу виробницт­ва і сферу обігу, то його час обороту складається з часу виробництва і часу обігу.

Час виробництва — це той час, протягом якого капітал перебуває у сфері виробництва. Його найважливішою частиною є робочий період, тобто кількість робочих днів, яка витрачається на виробництво готового продукту, коли предмети праці підлягають безпосередній обробці. Робочий період залежить від характеру галузі виробництва, рівня техніки на тому чи іншому підприємстві та інших умов. Наприклад, хлібокомбінату потрібно лише декілька годин, щоб перетворити певну кількість борошна в хліб, готовий до продажу, а на літакобудівному підприємстві випуск кожного літака потребує витрат великої кількості трудових і матеріальних ресурсів упродовж багатьох місяців. Час виробництва звичайно триваліший, ніж робочий період. Він включає також перерви в обробці, протягом яких предмет праці підлягає впливу певних природних процесів, як наприклад, бродіння вина, ріст зернових, дубління шкіри, охолодження металу тощо. З розвитком техніки строки багатьох подібних процесів скорочуються. Час виробництва включає в себе також організаційні перерви. Так, більшість підприємств працює лише в одну зміну та п’ять днів на тиждень. Поступово скорочується тривалість робочого дня, зростає кількість святкових днів. Багато підприємств значну частину річного фонду часу не працює.

На відміну від часу виробництва час обігу — це той час, протягом якого капітал перебуває у сфері обігу. Він включає в себе час купівлі засобів виробництва і робочої сили (перша стадія кругообігу) та час реалізації вироблених товарів (третя стадія кругообігу). Головні фактори, що визначають час обігу, такі: віддаленість ринків збуту від місця виробництва, місткість ринку, а також відстань підприємств від джерел сировини і палива. Ось чому важливим засобом скорочення часу обігу є розвиток транспорту і засобів зв’язку.

Однією з характеристик обороту капіталу є швидкість його руху.

Перший вимір швидкості обороту капіталу — відрізок часу, протягом якого до підприємця у вигляді виторгу повертається вся грошова сума авансованого капіталу, що зросла на величину прибутку. Цей відрізок часу становить один оборот.

Другий вимір швидкості обороту капіталу — кількість обертів авансованого капіталу за рік. Цей вимір є похідним від першого і відображається формулою:

п = Т : t, (14.8)

де п — кількість оборотів авансового капіталу за рік;

Т — визначена одиниця виміру — рік (12 місяців);

t — тривалість одного обороту.