Розділ 3. Ринкове господарство як вища суспільна форма функціонування товарного виробництва

14.2. Витрати виробництва та обігу як передумова отримання прибутку. Структура витрат виробництва. Трансакційні витрати.

14.3. Структура, стадії кругообігу та функціональні форми капіталу підприємства нефінансової сфери. Основний і оборотний капітал підприємства.

14.4. Сутність, функції і роль маркетингу та менеджменту у забезпеченні ефективності функціонування підприємства.

14.1. Прибуток на капітал як основний мотив підприємницької діяльності. Сутність, структура та основні економічні функції прибутку

Підприємство цікавлять результати його діяльності, що мають конкретні показники виміру. Одним із найважливіших з них є прибуток.

Прибуток підприємства — це приріст на використаний капітал. Прибуток є узагальнювальним показником господарсько-фінансової діяльності підприємства, його метою. Ось чому кожне підприємство заздалегідь розробляє план доходів і витрат. У ньому визначається кількість продукції, що виробляється, та враховується ціна на неї. Величину прибутку отримують, вирахувавши із суми продажу витрати виробництва.

Прибуток отримують не лише підприємства, які створюють певні блага (у промисловості, сільському господарстві, будівництві тощо), а й підприємства у торгівлі, банківській сфері, інших сферах нематеріальної діяльності.

У найзагальнішому вигляді прибуток є надлишком над витратами виробництва. В економічній літературі утвердились такі підходи до трактування економічної природи прибутку:

1. Прибуток як винагорода за вмілу оцінку ризиків і неви­значеності. Цей підхід був започаткований відомим американським економістом Ф. Найтом, який вважав, що прибуток породжується особливим підприємницьким талантом, умінням адаптуватися до потреб динамічного розвитку та адекватно відповідати на передбачувані й непередбачувані ризики.

2. Прибуток як винагорода за новаторство, впровадження технічних, комерційних, організаційних та фінансових ново­введень. Зазначений підхід був обґрунтований відомим австро-американським дослідником Й. Шумпетером на основі дослідження прибутку як потужної творчої сили розвитку ринкової економіки.

3. Прибуток як наслідок монопольної влади, що виникає в результаті обмеження конкуренції. Цей підхід був започаткований американським економістом Е. Чемберліном та анг­лійською дослідницею Дж. Робінсон. На думку цих дослідників, за умов монополізації існують можливості завищення цін і формування доходу, джерелом якого є реалізована в ціні монопольна влада. Водночас необхідно зазначити, що питання про монопольну складову прибутку до цього часу залишається дискусійним.

У сучасній економічній теорії значна увага приділяється аналізу прибутку фірм, які діють за умов різних типів ринкових структур. При цьому прибуток трактується як виражений у грошовій формі дохід підприємця на вкладений капітал, різниця між загальною виторгом від реалізації (валовим доходом) і сукупними витратами фірми.

Сутність прибутку повніше виявляється через функції, які він виконує.

Розподільча функція прибутку забезпечує вибір підприємницької діяльності серед альтернативних варіантів. Вона здійснюється утворенням фондів грошових засобів, які забезпечують фінансування прийнятих до реалізації програм. Це дає можливість підтримувати оптимальну структуру капіталу й мінімізує ризик банкрутства.

Стимулююча функція прибутку спрямована на зниження витрат виробництва запровадженням інновацій, що збільшує можливості розширення виробництва і зростання масштабу бізнесу.

Індикативна (інформаційна) функція прибутку забезпечує підприємство інформацією, з одного боку, про оцінку його діяльності, а з другого — про наповненість ринку товаром, тим самим даючи економічний сигнал про необхідність збільшувати чи зменшувати обсяги його виробництва.

П = TR — TC, (14.1)

де П — прибуток фірми; TR — виторг від реалізації; ТС — сукупні витрати.

В економічній теорії розрізняють три види прибутку: бухгалтерський, економічний та нормальний.

Бухгалтерський прибуток визначається як різниця між валовим доходом (виторгом від реалізації продукції) та бухгалтерськими (зовнішніми) витратами виробництва.