Розділ 3. Ринкове господарство як вища суспільна форма функціонування товарного виробництва

Промислово-фінансова група є об’єднанням, яке створюється за рішенням Кабінету Міністрів України на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міжнародними договорами України, а також з метою виробництва кінцевої продукції.

До складу промислово-фінансової групи можуть входити промислові та інші підприємства, наукові і проектні установи, інші установи та організації всіх форм власності. У складі промислово-фінансової групи визначається головне підприємство, яке має пріоритетне право діяти від імені промислово-фінансової групи як учасника господарських відносин.

Промислово-фінансова група не є юридичною особою і не підлягає державній реєстрації як суб’єкт господарювання.

Асоційовані підприємства (господарські організації) — це група суб’єктів господарювання — юридичних осіб, пов’я­заних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному фонді та/або управлінні.

Резюме

Підприємництво є найважливішою та невід’ємною ознакою ринку, його обов’язковим атрибутом. Змістовно підприємництво розглядається як: економічна категорія, що виражає відносини між суб’єктами господарської діяльності, спрямованої на досягнення такої комбінації економічних ресурсів, яка здатна забезпечити їм комерційний успіх — максимізувати дохід, підірвати монополію конкурентів та створити свою власну монополію; тип господарської поведінки, що ґрунтується на самостійності та незалежності суб’єктів стосовно вибору: що, скільки, як, для кого виробляти; на повній відповідальності за прийняті рішення та їх наслідки і спрямуванні діяльності на досягнення комерційного успіху; господарське мистецт­во — постійна економічна, організаторська та управлінська творчість з метою пошуку способів адаптації і прагнення до змін, які можуть у перспективі забезпечити комерційний успіх; метод економічного мислення, властивий людям, здатним до підприємництва, який характеризується оригінальністю дій та підходів до вирішення господарських проблем.

Принципи підприємницької діяльності: орієнтація на запити, смаки та уподобання споживачів; прагнення бути на вістрі подій, що відбуваються в інноваційній сфері економіки, застосування найновішого першим; максимальне використання конкурентних переваг; дотримання ділової етики; постійного творчого пошуку, прагматизму, наслідування демократичних традицій.

Ознаки підприємництва як економічної діяльності: самостійність; новаторство; ініціативність; творчість; ризиковість; економічна та соціальна відповідальність; масштабність мислення; діловитість.

Сучасна економічна література виокремлює три головних функції сфери підприємницької діяльності: ресурсну (формування і продуктивне використання капіталу, трудових, матеріальних та інформаційних ресурсів); організаційну (організація маркетингу, виробництва, збуту і реклами та інших господарських прав); творчу (новаторські ідеї, генерування та активне використання ініціативи, уміння ризикувати).

Підприємницька поведінка включає, з точки зору перед­умов досягнення успіху в самореалізації, наступні компоненти: професіоналізм; ризикованість; домінування інноваційного підприємництва над традиційним; використання стратегії системної конкурентоспроможності; ефективне використання людського капіталу; прихильність до стандартів міжнародного бізнесу; прагнення до формування і використання єдиної нормативної культури; неприйняття національних соціокультурних стереотипів у поведінці; «космополітизм» менталітету; уніфікованість економічних дій.

Справжнє підприємництво можливе тільки за умови економічної свободи людини, існування права вибору діяльності для якомога повнішої реалізації її здібностей, а також персональної економічної відповідальності за результати роботи.

Основними принципами та інструментами національної моделі підприємницької поведінки мають бути: освіченість та професіоналізм підприємців, їх орієнтація на інноваційну діяльність, поєднання високого ступеня індивідуальної ризикованості з суспільними гарантіями; прагнення імплементувати індивідуальний інтерес у систему національного інтересу; урахування як національних традицій, так і глобалізаційних тенденцій.

Основними напрямами трансформації вітчизняної моделі підприємництва в контексті її ефективної адаптації до вимог світових ринків є: створення надійної законодавчої бази, що визначить основні аспекти підприємницької діяльності; вдосконалення податкового законодавства, яке має позбутися додаткових інструктивних та методичних документів, складатися з норм прямої дії і не допускати подвійного тлумачення законів; вибіркова фінансова підтримка, яка полягає у визначенні пріоритетності суб’єктів підприємницької діяльності виробничої сфери, депресивних районів, а також підприємців, які створюють робочі місця для соціально незахищених груп населення (молоді, інвалідів тощо); формування національної ділової культури як визначальної складової сучасного стилю підприємницької поведінки.

Різновидами підприємницької діяльності є: виробнича; фінансова; торговельна; інноваційна; посередницька; страхова. Здебільшого виділяють лише чотири види підприємницької діяльності: виробничу, посередницьку, фінансову та страхову.

Підприємство — це господарська ланка, якій властиві такі риси: наявність єдиного майна, необхідного для здійснення певного економічного процесу, що відособлює його економічно; технологічна зумовленість факторів виробництва (для виробництва хліба потрібні інші засоби виробництва і працівники, ніж для виробництва швейних виробів); певне місце у системі суспільного поділу праці (спеціалізація, кооперація, комбінування, інтеграція); певне місце в соціумі.

Поняття та категорії

Підприємець — це особа, яка поєднує новаторські, комерційні й організаторські здібності, застосовує їх для пошуку і розвитку нових видів та методів виробництва, нових сфер використання капіталу, отримання нових благ та їх нових якостей.

Підприємництво — це самостійна, ініціативна господарська діяльність громадян, що спрямована на отримання прибутку (доходу) і здійснюється від свого імені на власний ризик та під свою особисту майнову відповідальність чи юридичної особи —підприємства (організації).

Підприємство — це самостійний господарюючий суб’єкт, наділений правами юридичної особи, що здійснює виробничу, науково-дослідну, комерційну чи будь-яку іншу, не заборонену законодавством діяльність з метою одержання прибутку.

Акціонерне товариство — це господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобо­в’язаннями тільки майном товариства, а акціонери — ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.