Розділ 3. Ринкове господарство як вища суспільна форма функціонування товарного виробництва

Для підприємства важливі не тільки загальні розміри витрат, а й показники, що характеризують їх рівень у розрахунку на одиницю продукції, або середні витрати. Середні загальні витрати — це частка від ділення загальних витрат на обсяг випуску:

AC = TC : Q, (14.4)

де AC — середні загальні витрати, TC — загальні витрати, Q — обсяг продукції.

Середні постійні витрати:

AFC = FC : Q, (14.5)

де AFC — середні постійні витрати, FC — постійні витрати, Q — обсяг продукції.

Середні змінні витрати:

AVC = VC : Q, (14.6)

де AVC — середні змінні витрати, VC — змінні витрати, Q — обсяг продукції.

Важливою категорією витрат є граничні витрати або прирістні (додаткові) витрати МС (англ. marginal cost). Вони виступають як витрати на виробництво додаткової одиниці продукції. Оскільки постійні витрати не залежать від обсягу випуску, граничні витрати вимірюються як похідна загальних або змінних витрат до обсягу випуску:

МС = ∆TC : ∆Q, (14.7)

де МС — граничні витрати, ∆TC — зміна загальних витрат, ∆Q — зміна обсягу продукції.

Зміни витрат у короткому періоді відображають дію закону спадної граничної продуктивності.

Граничні і середні витрати — важливі поняття, вони вирішальним чином впливають на вибір фірмою обсягу виробництва. Знання короткострокових витрат особливо важливе для фірм, які працюють в умовах помітних коливань попиту. Невизначеність щодо збільшення попиту в майбутньому може змусити фірму внести зміни у виробничий процес і, ймовірно, спонукати до додаткових витрат сьогодні, щоб запобігти більш високим витратам завтра.

Останнім часом велика увага приділяється дослідженням трансакційних витрат. Трансакція — відчуження та привласнення прав власності і прав свободи у суспільстві. Трансакційні витрати — це цінність ресурсів, що затрачуються на здійснення трансакцій. Таким чином, ті ресурси, використання яких обумовлює зміну правових характеристик речі, формують трансакційну складову витрат виробництва. По суті, трансакційні витрати — це сукупність втрат, що виникають при обміні правами власності, та витрат, що призначені для зменшення цих втрат.

Для пояснення явища трансакційних витрат найбільш суттєвими є два моменти: незбігання економічних інтересів взаємодіючих один з одним агентів та явище невизначеності. Невизначеність визначається не тільки через фрагментарність (і, як правило, викривленість) наявної у індивіда інформації, але й обмеженими можливостями її переробки, які має господарюючий суб’єкт.

Враховуючи наявність двох аспектів у поясненні трансакційних витрат, їх можна інтерпретувати як витрати по координації діяльності економічних агентів і зняття розподільчого конфлікту між ними. Оскільки координація — це ключовий момент будь-якої організації, то без врахування трансакційних витрат (у явному вигляді або приховано) економічний аналіз був би малопродуктивним.

Зазвичай, до видів трансакційних витрат відносять: витрати виявлення альтернатив, витрати вимірювання, витрати на ведення переговорів та укладання контрактів, витрати опортуністичної поведінки, витрати специфікації та захисту прав власності.

14.3. Структура, стадії кругообігу та функціональні форми капіталу підприємства нефінансової сфери. Основний і оборотний капітал підприємства

Капітал є основою ринкових відносин між підприємствами. Він існує у трьох основних функціональних формах: грошовій, виробничій, товарній. Капітал безперервно рухається, повертаючись до своєї початкової форми, здійснюючи своєрідний рух по колу.