Розділ 3. Ринкове господарство як вища суспільна форма функціонування товарного виробництва

1. Швидкість обороту капіталу. При її зростанні до суб’єкта господарської діяльності скоріше повертаються витрачені кошти, в тому числі на заробітну плату. У такому разі за попередньої величини капіталу зростають обсяги виробництва і прибуток.

2. Економія витрат на засоби виробництва. Її досягають завдяки впровадженню досконалішої техніки, технології, передової організації виробництва і стимулювання живої праці.

3. Масштаби виробництва. Зростання обсягів виробництва дає можливість використати більш ефективні засоби виробництва (поточні лінії тощо) порівняно з середніми і малими підприємствами. Це сприяє економії витрат виробництва, а отже, підвищенню віддачі одиниці використаного капіталу.

Окрім виробничих чинників, на норму прибутку впливають ринкові умови: коливання цін залежно від попиту та пропозиції, моделі ринку (досконала чи недосконала конкуренція), відкритість чи закритість економіки країни тощо.

14.2. Витрати виробництва та обігу як передумова отримання прибутку. Структура витрат виробництва. Трансакційні витрати

Виконуючи складні функції по організації виробництва, підприємець діє під впливом достатніх стимулів та мотивів. Найістотнішим стимулом є дохід, прибуток. Однак для їх отримання необхідно закласти відповідні витрати.

До витрат виробництва відносять послуги факторів виробництва, які використані в певному процесі:

• витрати на оплату живої праці (заробітна плата працівникам фірми);

• витрати на придбання будівель та обладнання (інвестиції);

• витрати на оплату природних ресурсів (землі, води, корисних копалин), що використовуються у виробництві як сировина та матеріали;

• витрати на оплату енергоносіїв (нафти, газу), електричної енергії.

Виробничі витрати — це фактичні витрати виробника (фірми) на придбання й використання всіх необхідних умов виробництва, які забезпечують досягнення кінцевого результату господарської діяльності. Відсоткове співвідношення елементів витрат характеризує їх структуру. Так, матеріаломісткими вважають галузі, у структурі витрат яких велика питома вага матеріальних витрат (харчова, легка промисловість), трудомісткими — галузі добувної промисловості, у яких витрати на зарплату становлять 50 %. Фондомісткими вважають галузі, у структурі яких велику питому вагу мають амортизаційні відрахування (електроенергетика).

З вимірюванням і визначенням витрат підприємства пов’я­зана концепція альтернативної вартості, яка під ви­тратами розуміє альтернативні витрати. Альтернативні витрати використання ресурсів — це вартість використовуваних ресурсів у кращому з альтернативних варіантів їх застосування. Втрачена можливість найкращого альтернативного використання ресурсу і визначає витрати втрачених можливостей (альтернативні витрати) виробництва товару.

Витрати втрачених можливостей (англ. opportunity cost) можна оцінити:

1) з точки зору втраченої можливості альтернативного отримання певного фізичного продукту;

2) з точки зору втраченої вартості цього реального продукту.

На практиці використовують переважно другий спосіб оцінки витрат втраченої можливості.

Витрати можуть бути представлені двома способами. По-перше, як цінність витрачених ресурсів у фактичних цінах їх придбання. По-друге, як цінність інших благ, які можна було б отримати за найбільш вигідної з усіх можливих альтернатив. Перший підхід часто називають «бухгалтерським», другий — «економічним». Якщо за першого говорять про витрати виробництва, то за другого — про альтернативні витрати.

Хоч альтернативні витрати мають прихований характер, їх завжди слід враховувати при прийнятті рішень. Існують очевидні витрати, які не впливають на економічні рішення. Незворотними витратами називають витрати раніше зроблені й невідшкодовувані. В рамках економічного підходу — це взагалі не витрати, оскільки вони не пов’язані з жодною можливістю вибору. Дійсні незворотні витрати дорівнюють різниці між тим, що вже заплачено, і тим, що можна виторгувати при перепродажу. Незворотні витрати — це втрачені можливості, пов’язані з помилковими управлінськими рішеннями (збитки, які відшкодовуються за рахунок прибутку); втрати, які здійснюються раз і назавжди, не компенсуються у разі припинення діяльності фірми (ви­трати на рекламу та ін.).

Бухгалтерські витрати відрізняються від економічних тим, що вони не включають вартість послуг факторів виробництва, які є власністю фірми. Бухгалтерські — це явні (очевидні) витрати, що визначаються підсумком витрат підприємства на оплату закуплених ресурсів. Часто явні витрати поділяють на прямі та непрямі: