Розділ 3. Ринкове господарство як вища суспільна форма функціонування товарного виробництва

Позабіржові угоди укладають для поставки товару в майбутньому без будь-якого офіційного гаранта. Інакше кажучи, форвардні контракти є іменними товарними векселями під відповідальність і забезпечення приватних осіб.

Якщо між покупцем і продавцем є біржовий посередник, тобто угода укладається на реальний товар у зазначений строк через біржу, то це форвардна угода біржового обороту.

Форвардні угоди вигідні як для продавців, так і для покупців реального товару насамперед тому, що гарантують збут чи придбання продукції на прийнятних умовах і певною мірою застраховують від зміни цін. Це має особливо важливе значення в умовах інфляції, коли покупець може відчувати себе впевненіше, тому що отримає товар через певний час за ви­значеними цінами. Продавець також має виграш, одержуючи за контрактом обумовлену суму, яку він може використати на свій розсуд.

У бартерних угодах роль еквівалента виконують, як правило, зерно, автомобілі, ліс, цемент, м’ясопродукти, мед, картопля.

Угоди «з умовою» поширені в країнах, що переходять до ринкової економіки. Сутність їх полягає в тому, що продаж одного товару здійснюється при одночасній купівлі іншого. Від бартерних такі угоди відрізняються тим, що здійснюються під час публічних торгів в операційному залі за участю маклера.

Другим видом біржових угод є строкові.

Особливістю ф’ючерсних угод є поставка товару згідно з попередньо укладеними контрактами за цінами, що складаються на ринку реального товару, або за котирувальною ціною. До строку виконання угоди біржа бере певну суму застави (депозит, маржа). Ф’ючерсні угоди укладаються між продавцями і покупцями зазвичай не для продажу чи купівлі товару, а з метою страхування від можливих змін цін на нього на реальному ринку. Інакше кажучи, при строкових операціях ф’ючерсного типу рух товару не є обов’язковим, оскільки це продаж прав на товар. Ставши об’єктом такої торгівлі, він може реалізовуватися за різними цінами (у момент купівлі й продажу ціни на ринку реальних товарів змінилися). Якщо ціна зросла, різницю виплачує продавець, якщо знизилась, — покупець.

Для того щоб застрахуватися від можливих втрат внаслідок зміни цін при реалізації контрактів з реальним товаром, у біржових операціях застосовують хеджування (захист). У найзагальнішому вигляді хеджування визначають як страхування ціни товару від ризику — небажаного для виробника зниження чи невигідного для споживача зростання. І продавець, і покупець однаково зацікавлені в усуненні значних коливань і в кінцевому підсумку — в стабілізації руху цін. На практиці це відбувається так. Суб’єкт, що продає реальний товар на біржі з поставкою у майбутньому, спираючись на існуючий рівень цін, водночас купує ф’ючерсні контракти на той самий строк і на ту саму кількість товару. А суб’єкт, що купує реальний товар з поставкою у майбутньо­му, водночас продає на біржі ф’ючерсні контракти. Останні виступають як страхові гаранти, оскільки, якщо в операції одна сторона втрачає як продавець реального товару, то вона виграє як покупець ф’ючерсних контрактів на ту саму кількість товару, і навпаки, тобто продавець реального товару застосовує хеджування продажем, а продавець реального товару — купівлею.

Угоди з премією (опціон) сприяють зменшенню ризику, пов’язаного з торгівлею ф’ючерсними контрактами. Це торгівля попередніми контрактами. Джерелом доходу для покриття фактичної ціни порівняно з ціною при укладенні опціонної угоди є премія. Вона є величиною ризику. Отже, покупець опціону завчасно знає, що він може втратити, якщо відмовиться від його купівлі. А це може бути за таких обставин. Суб’єкт, що займається сільськогосподарським виробництвом, у березні хоче купити трактор. Гроші він матиме лише у вересні після реалізації свого товару. За цей час ціни на трактор можуть змінитися. Для того щоб реалізувати свої інтереси, покупець (хоче придбати товар, але не має грошей) і продавець (хоче реалізувати товар і за відстрочення платежу мати відсоток) укладають опціонний контракт.

Покупець зобов’язується виплатити за трактор його вартість, визначену в березні, і певну суму за опціон.

Суб’єкт, що володіє трактором, зобов’язується його продати.

Суб’єкт, що купив опціон, отримує право придбати трактор, але може від нього і відмовитися. При цьому він втрачає відсоток за опціон. Його отримує продавець.

Товарна біржа, як і ринок, розвивається, еволюціонує.

У розвитку біржового механізму можна виокремити три етапи:

• торгівля реальним товаром;

• форвардна торгівля;

• ф’ючерсна торгівля.

У сучасних умовах у розвинених країнах біржа — це місце не реальної торгівлі відповідним товаром, а місце, де формуються ціни на нього.

Реальна торгівля біржовими товарами здійснюється поза ф’ючерсними біржами, де відбувається спекуляція на різниці цін. Біржі реального товару функціонують лише в країнах, що розвиваються.

До біржових у сучасних умовах належить відносно невелика група товарів, переважно сільськогосподарської сировини (як рослинного, так і тваринного походження), лісу і пиломатеріалів, кольорових металів, нафти і нафтопродуктів. Споживчі властивості цих товарів формалізуються в біржових контрактах за певною домінуючою ознакою (наприклад, для пшениці — це відсоток клейковини, для дорогоцінних металів — проба).