Розділ 3. Ринкове господарство як вища суспільна форма функціонування товарного виробництва

• документальне оформлення угод і передавання їх до реєстрації;

• експертні оцінки і висновки з різних питань біржових угод, торгової кон’юнктури тощо.

Для того щоб стати біржовим, товар має відповідати певним вимогам. Насамперед він повинен бути масовим, а отже, немонопольним.

Кількість товару визначають в угоді у натуральних одиницях — кубічних метрах, штуках, вагонах, тоннах. Якщо кількість проданого товару зазначено, наприклад, у вагонах, має бути зазначено і повний стандартний вміст вагона (платформи).

Фактичну величину продажу називають лотами, тобто партіями. Вони мають бути кратними біржовій одиниці, тобто ділитися на кожну таку одиницю без залишку.

Якість товару, що є також однією з вимог до біржового товару, в угоді визначають за стандартами і технічними умовами, умовами договору, попереднім оглядом, а також за зразками.

Визначальним чинником при стандартизації якості біржового товару є введення базового сорту як єдиної міри. Вона є тим критерієм, за яким дають якісну характеристику аналогічного товару. За базовий сорт беруть найпоширеніший вид продукції цього ринку. Так, у США тверда червона озима пшениця є базовою щодо інших типів. У свою чергу, вона має п’ять класів, з яких другий є сортом, що котується, від якого через коефіцієнти визначають ціну інших.

Особливістю біржового товару є те, що його завжди можна і купити, і продати — він є цілком ліквідним.

Перш ніж потрапити до споживача, біржовий товар багато разів переходить від покупця до покупця. Це зумовлено тим, що на біржі обертається не сам товар, а титул власності на нього або контракт на його поставку.

Котирувальна ціна є типовою біржовою ціною, що встановлюється біржею за реальною оцінкою стану кон’юнктури ринку. Вона є ціною рівноваги попиту і пропозиції цього товару, встановлюється експертним способом на певний строк або дату і є орієнтиром для продавців та покупців при здій­сненні угод. Котирувальні ціни визначає виборний орган біржі — котирувальна комісія.

Котирування цін здійснюється двома способами — реєстрацією фактичних цін попиту, пропозиції та угод, а також виведенням типової, тобто власне котирувальної, або довідкової, ціни котирувальної комісії. Виходячи з кон’юнктури ринку певного дня по певному товару за великої кількості угод, типову ціну обчислюють як середню ціну угод, оскільки відповідно до закону великих чисел відхилення будуть взаємно компенсуватися. Кон’юнктуру ринку визначають на основі трьох його характеристик: співвідношення попиту та пропозиції, тенденції руху цін упродовж біржового дня, кількості укладених угод. Визначення типової ціни за малою кількістю угод — складний процес, що потребує високої компетенції котирувальної комісії.

Котирувальна ціна не є офіційною або твердою ціною біржі, а лише фіксує думку котирувальної комісії про найбільш типову ціну.

Біржова угода, укладена за участю маклера, набуває чинності з моменту підписання маклерської записки сторонами і маклером, а за наявності у маклера пропозиції (оферта) від однієї зі сторін та письмової згоди (акцепту) від іншої — лише маклером.

Біржова угода — це письмово оформлений документ купівлі-продажу або поставки.

Розрізняють біржові угоди двох видів — з реальним товаром і строкові.

Угода товарної біржі з реальним товаром: касова, або СПОТ; форвардна; бартерна; з «умовою».

Строкова: ф’ючерсна; із премією (опціон).

Угоди з реальним товаром передбачають, що товар переходить від продавця до покупця, тобто це реальний товарооборот.

Під час здійснення касових угод товар має знаходитись у приміщенні біржі (на її складах), або доставлений у строк 1—15 днів після укладення угоди. Такі угоди називають ще «СПОТ».

Форвардні угоди — це зобов’язання продавця доставити обумовлену кількість товару певної якості в зазначений строк. Такі угоди поділяють на позабіржові та біржового обороту.