Розділ 3. Ринкове господарство як вища суспільна форма функціонування товарного виробництва

Покупці поділяються на дві великі групи:

1) покупці споживчих товарів і послуг (предметів споживання);

2) покупці засобів (факторів) виробництва, індивідуальні виробники, підприємства, фірми.

Продавці також поділяються на дві великі групи:

1) підприємства, фірми — виробники та фірми — посередники, які продають споживчі товари;

2) власники факторів виробництва, включаючи найманих працівників.

Важливим учасником ринку є домогосподарство, яке виступає на ринку і як продавець, і як покупець. Домашні господарства є головною ланкою економіки, через яку окремі особи, сім’ї акумулюють доходи, використовують їх для придбання продуктів харчування та інших предметів першої потреби, забезпечують суспільне виробництво людськими ресурсами. Будучи сукупністю економічних одиниць, домогосподарства реалізують економічні функції населення — як споживачів, виробників, власників.

Замовниками різних товарів можуть бути уряд та іноземні фірми, що також визначає напрям виробництва.

Отже, ринок, атрибутами якого є товар, гроші, ціна, забезпечує зв’язок між виробництвом і споживанням, пропорційність процесу відтворення, його цілісність, суспільне визнання створеного продукту, суспільного характеру праці, що втілюється в ньому.

Ефективний ринок. Ефективним є ринок, за якого запаси товарів реалізуються за цінами, близькими до рівноважних.

Найефективніше ринки функціонують в умовах чистої конкуренції. А. Сміт називав конкуренцію «невидимою рукою ринку». Визначальними ознаками конкурентного ринку є такі:

• необмежена кількість учасників ринку, вільний доступ до ринку і вільний вихід із нього. Вільний ринок існує за будь-яких форм власності, крім державної;

• мобільність матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів. Кожний учасник ринку вкладає гроші в акції, облігації та інші цінні папери для отримання доходу. Це можливо лише у разі залучення додаткових ресурсів та розширення виробництва;

• вироби на ринку однорідні;

• наявність у кожного учасника ринку повного обсягу інформації щодо попиту, пропозиції, ціни, норми прибутку тощо;

• у системі вільного ринку немає місця будь-яким типам монополії, виключені інфляція, безробіття, надвиробництво.

Проте усі перелічені ознаки притаманні так званому ідеальному вільному ринку, якого у дійсності не існує. Будь-який реально функціонуючий ринок (його ще називають конкурентним, або операційним) має елементи вільного. Поняття «вільний ринок» — це не стихія та анархія. Сутність його зовсім інша: надання права вільного вибору споживачеві того чи іншого блага у межах його доходів і рівня цін, що склалися. Це має забезпечити: по-перше, незалежність економічного суб’єкта від владних структур; по-друге, вільний вибір товару; по-третє, наявність вільних виробничих ресурсів; по-четверте пріоритетну роль на ринку споживача, а не виробника.

Ринкові відносини динамічні. Вони відображують особливості історичних, економічних, природних, соціально-політичних, національних, культурних та інших умов розвитку різних країн. У зв’язку з цим між різними країнами існують значні відмінності у характері ринку і ринкових механізмах (мотивація праці, критерії ефективності, ступінь розвитку кредитно-банківської системи, організація та методи регулювання).

Сучасний ринок докорінно відрізняється від ринку епохи вільної конкуренції. Для нього характерні гарантований збут значної кількості товарів, соціальний захист непрацездатного і малозабезпеченого населення, державне регулювання фінансової, грошової, кредитної та цінової політики, висока організованість і виконавча дисципліна.

Ринок є складним утворенням, яке, з одного боку, є сферою обміну, сукупністю процесів купівлі-продажу, баланс між якими досягається за рахунок цін, а з другого — забезпечує зв’язок між виробництвом і споживанням, безперервність процесу відтворення, його цілісність.