Розділ 3. Ринкове господарство як вища суспільна форма функціонування товарного виробництва

Функції ринку. Більш глибоко сутність ринку можна розкрити через функції, які він виконує (рис. 10.1).

Регулююча функція ринку передбачає постійність зв’яз­ків між різними галузями виробництва, попитом і споживанням, встановлення пропорцій в економіці та безперервність процесу відтворення. Через конкуренцію ринкові відносини активно впливають на рівень витрат на виробництво будь-якого товару, науково-технічний прогрес, задоволення плато­спроможного попиту населення. Внаслідок дії закону вартості, закону попиту та пропозиції, інших законів ринкової економіки індивідуальна праця зводиться до суспільно необхідної. Без конкуренції, еквівалентного обміну вартість продукту не може бути визначена. Цей механізм сприяє вирівнюванню прибутків підприємців різних галузей виробництва, утворенню середньої норми прибутку, що досягається через перелив капіталів між галузями. Останнє, в свою чергу, є регулятором пропорцій в економіці.

Споживач здійснює контроль над виробництвом завдяки тому, що створена споживча вартість перетворюється на товар лише після визнання її суспільством (після продажу). Якщо цього немає, то в суспільстві зменшується роль ринку як регулятора, що призводить до наростання диспропорцій між попитом і пропозицією товарів, виникнення дефіциту як загальноекономічного явища.

Визначаючи важливість регулюючої функції ринку, не можна її абсолютизувати. У сучасних розвинених системах ринок регулюється також державою і товаровиробниками. А це передбачає існування державних і недержавних методів регулювання.

Стимулююча функція ринку полягає в тому, що вона сприяє заохоченню тих, хто найраціональніше використовує чинники виробництва для отримання найкращих кінцевих результатів, застосовуючи найновіші досягнення науки, техніки, організації та стимулювання праці, управління. Якщо суб’єкти господарювання не прагнутимуть до постійного підвищення ефективності виробництва, їхні індивідуальні витрати виробництва перевищать суспільно необхідні, вони будуть неконкурентоспроможними і збанкрутують. Це означає, що ринок виконує розподільчу функцію.

У конкурентному середовищі ринкова ціна диференціює доходи товаровиробників, виявляє переможців і переможених. Відповідно відбувається і соціальне розшарування суспільства за доходами на багатих і бідних.

Ринок робить економіку одним цілим, розвиваючи систему горизонтальних і вертикальних зв’язків (підприємств, галузей, регіонів), зокрема зовнішньоекономічних. У цьому виявляється його інтегруюча функція.

Будучи за своєю природою інтернаціональним, ринок сприяє обміну товарами між країнами, який здійснюється за світовими цінами, що зумовлюються інтернаціональною вартістю. Якщо на світовий ринок потрапляє товар, витрати на виготовлення якого перевищують суспільно необхідні інтернаціональні витрати праці, їхній власник стає неконкурентоспроможним.

Світовий досвід переконливо довів, що можливості ринкового механізму не безмежні.

Умови формування ринку. Для нормального функціонування реального ринку потрібні певні умови. До них належать:

• наявність суб’єктів ринкових відносин, які, будучи економічно та юридично незалежними, можуть вступати у рівноправні партнерські відносини з приводу купівлі-продажу. Досягти цього можна створенням різних власників — індивідуальних, приватних, акціонерних, державних, кооперативних, змішаних;

• еквівалентний обмін товарів. Ринок не передбачає економічної допомоги, пільг;

• конкуренція, яка надає усім господарюючим суб’єктам можливість вільної підприємницької діяльності, свободи вибору покупців, постачальників, контрагентів, примушує підприємців використовувати найпередовішу техніку і технологію, сприяючи цим зменшенню ви­трат виробництва, підвищенню ефективності економіки;

• вільне ціноутворення, яке, будучи елементом конкуренції та головним механізмом регулюючої функції ринку, сприяє поєднанню інтересів господарюючих суб’єктів, стимулюючи їх раціонально використовувати елементи виробництва;

• реальна інформація про ринок і його суб’єктів.

Якщо подібних умов не створено, то те, що називають ринком, насправді є псевдоринком, де гроші не виконують своїх функцій.

Законами, декретами, указами будь-якої владної структури сформувати ринок нікому і ніколи не вдавалося. Він є об’єктивною категорією. Проте суспільство і держава можуть створити сприятливі умови для його формування. Єдність економічних і юридичних передумов є середовищем, в якому відтворюються ринкові відносини.

10.2. Структура ринку

Пізнати сутність ринку як економічної категорії без глибокого аналізу його структури, тобто елементів, з яких він складається, і які взаємодіють між собою, неможливо. Для цього слід обрати критерій, за яким можливо розмежувати елементи ринку. Таких критеріїв може бути кілька, оскільки ринок є складним і багатоманітним явищем економічного життя (рис. 10.2).

Класифікація ринків за економічним призначенням об’єктів ринкових відносин. За цим критерієм виділяють сім взаємозалежних типів ринку. Наприклад, зростання попиту на засоби виробництва сприятиме розширенню ринку праці, що, в свою чергу, стимулюватиме збільшення виробництва предметів споживання, купівлю цінних паперів, валюти.