Розділ 2. Цілі економічної діяльності людини та суспільні форми організації їх досягнення

Зміст праці — узагальнююча характеристика процесу праці, яка окреслює багатогранність функцій праці, види трудових операцій, що здійснюються, особливості виробничої діяльності за галузями, фізичну та інтелектуальну напругу працівника під час його активної діяльності, ступінь самостійності працівника в регулюванні послідовності трудових операцій, можливість і ступінь новизни в рішеннях, що приймаються в ході виробничого процесу.

Інтелектуальний капітал — система відносин, пов’язана з формуванням, примноженням та використанням інтелектуальних здібностей працівника в інтересах створення інтелектуального продукту високої вартості, реалізації інтересів власника капіталу у зростанні доходу, соціального статусу, рівня саморозвитку та самореалізації як працівника та громадянина суспільства.

Капітал — самозростаюча авансована вартість; вкладення, які дають змогу отримати дохід.

Людський капітал — сукупність знань, вмінь і навичок, яких людина набуває за життя та які збільшують її продуктивні здібності; характерними рисами людського капіталу є майстерність, талант і здібності, що належать певному індивіду.

Мінімальна заробітна плата — це грошовий еквівалент, що забезпечує задоволення потреб на рівні простого відтворення робочої сили найнижчої кваліфікації, за умови здійснення трудового процесу в межах суспільно-нормативної інтенсивності праці.

Номінальна заробітна плата — грошовий вираз заробітної плати.

Науково-технічна політика — політика держави щодо формування умов для розвитку прикладної та фундаментальної науки, раціонального використання науково-технічного потенціалу країни, впровадження результатів НТП у виробництво з метою підвищення його ефективності, забезпечення конкурентоспроможності національної економіки.

Особистий фактор виробництва — це робоча сила, яка використовує виробничі ресурси для виготовлення благ і послуг, це жива праця, процес праці, у якому проявляються властивості робочої сили.

Погодинна заробітна плата — система заробітної плати, за якою заробіток працівника визначається за кількістю відпрацьованого часу та встановленою тарифною ставкою або посадовим окладом.

Праця — доцільна свідома діяльність людини, спрямована на створення необхідних благ з метою задоволення потреб.

Реальна заробітна плата — кількість товарів та послуг, яку можна придбати в певний момент за суму, що становить номінальну заробітну плату.

Ринок праці — сукупність відносин власності між найманими працівниками, підприємцями і державою (опосередковано) щодо умов праці та часткової оплати її результатів (част­кової, оскільки ця оплата обмежена величиною необхідного продукту — у сфері безпосереднього виробництва, а у сфері розподілу постає у формі заробітної плати).

Робоча сила — здатність людини до праці, сукупність її фізичних та розумових здібностей.

Соціальний капітал — система цілеспрямованих соціальних зв’язків, що виникають на рівні окремого підприємства та на рівні суспільства і забезпечують таку соціальну організацію відносин між суб’єктами господарської діяльності, основу якої становлять взаємодія, довіра, надійність і прозорість у стосунках.

Цінність праці — здатність праці розвивати сутнісні сили (риси, якості) людини, вдосконалювати її біосоціальну природу.

Контрольні питання

1. Проаналізуйте сутність взаємозв’язку між розвитком НТР та якісними змінами в характері та змісті праці у XX ст.

2. Чим принципово відрізняється система мотивів до праці за умов розгортання НТР та якісних змін у технологічному способі виробництва від мотивації початку XX ст.?

3. Чому гуманізація економічного життя, творча праця як масове явище були неможливі за умов економічного розвитку на стадії індустріального суспільства?

4. У чому полягають принципові відмінності між людським та інтелектуальним капіталом? У чому суть поняття «інтелектуальний капітал»? Які зміни у принципах функціонування економічної системи мали відбутися для появи інтелектуального і соціального капіталу як масового явища?