Всі явища і процеси у суспільстві пов’язані з діяльністю людини, індивіда. Людина є невіддільною складовою, елементом будь-якої складної соціальної системи. Принципова особливість функціонування індивідів у суспільному виробництві полягає в тому, що вони, виступаючи кінцевим результатом виробництва, водночас перебувають у власному постійному процесі руху, під час якого оновлюють самих себе такою самою мірою, якою вони оновлюють створюваний ними світ багатства, визначаючи й опосередковуючи, таким чином, усі соціальні процеси: економічні, політичні, духовні.
Праця займає непересічне місце в системі людських цінностей, є основою, фундаментом суспільного багатства. НТР кардинально змінює структуру та функції змісту праці. З огляду на те, що зміст праці в процесі її використання дістає прояв у взаємодії людини зі знаряддями та предметами праці, а характер, рівень і принципи такої взаємодії залежать від якості праці, пов’язаної з визначенням цілей економічної діяльності та прийняттям рішень щодо їх реалізації, від способу використання наявних факторів виробництва, місця працівника в системі контролю за процесом безпосереднього виробництва продукту, тобто певного технологічного способу виробництва, можна говорити, що за умов інформаційного суспільства складність праці відіграє надзвичайно важливу роль у зміні місця та ролі людини в системі суспільного відтворення, відносин власності, тобто соціально-економічних відносин, бо кардинально змінює як виробничі властивості та можливості працівника, так і характер його взаємодії з іншими суб’єктами господарської діяльності.
Розвиток соціально орієнтованої ринкової економіки завдяки поширенню колективних форм приватної власності, акціонуванню, демократизації управління капіталом змінює і соціально-економічну природу капіталу. Зростає взаємозумовленість мотиваційних пріоритетів найманих робітників та підприємців на основі «соціалізації» капіталу та «капіталізації» праці. Зближенню інтересів суб’єктів сучасної ринкової економіки сприяє також подальший розвиток співробітництва праці та капіталу, що ґрунтується на якісному вдосконаленні трудового законодавства та системи колективних договорів.
Основні поняття та категорії
Заробітна плата — ціна товару «робоча сила».
Зміст праці — узагальнююча характеристика процесу праці, яка окреслює багатогранність функцій праці, види трудових операцій, що здійснюються, особливості виробничої діяльності за галузями, фізичну та інтелектуальну напругу працівника під час його активної діяльності, ступінь самостійності працівника в регулюванні послідовності трудових операцій, можливість і ступінь новизни в рішеннях, що приймаються в ході виробничого процесу.
Інтелектуальний капітал — система відносин, пов’язана з формуванням, примноженням та використанням інтелектуальних здібностей працівника в інтересах створення інтелектуального продукту високої вартості, реалізації інтересів власника капіталу у зростанні доходу, соціального статусу, рівня саморозвитку та самореалізації як працівника та громадянина суспільства.
Капітал — самозростаюча авансована вартість; вкладення, які дають змогу отримати дохід.
Людський капітал — сукупність знань, вмінь і навичок, яких людина набуває за життя та які збільшують її продуктивні здібності; характерними рисами людського капіталу є майстерність, талант і здібності, що належать певному індивіду.
Мінімальна заробітна плата — це грошовий еквівалент, що забезпечує задоволення потреб на рівні простого відтворення робочої сили найнижчої кваліфікації, за умови здійснення трудового процесу в межах суспільно-нормативної інтенсивності праці.
Номінальна заробітна плата — грошовий вираз заробітної плати.
Науково-технічна політика — політика держави щодо формування умов для розвитку прикладної та фундаментальної науки, раціонального використання науково-технічного потенціалу країни, впровадження результатів НТП у виробництво з метою підвищення його ефективності, забезпечення конкурентоспроможності національної економіки.
Особистий фактор виробництва — це робоча сила, яка використовує виробничі ресурси для виготовлення благ і послуг, це жива праця, процес праці, у якому проявляються властивості робочої сили.
Погодинна заробітна плата — система заробітної плати, за якою заробіток працівника визначається за кількістю відпрацьованого часу та встановленою тарифною ставкою або посадовим окладом.
Праця — доцільна свідома діяльність людини, спрямована на створення необхідних благ з метою задоволення потреб.
Реальна заробітна плата — кількість товарів та послуг, яку можна придбати в певний момент за суму, що становить номінальну заробітну плату.
Ринок праці — сукупність відносин власності між найманими працівниками, підприємцями і державою (опосередковано) щодо умов праці та часткової оплати її результатів (часткової, оскільки ця оплата обмежена величиною необхідного продукту — у сфері безпосереднього виробництва, а у сфері розподілу постає у формі заробітної плати).
Робоча сила — здатність людини до праці, сукупність її фізичних та розумових здібностей.
Соціальний капітал — система цілеспрямованих соціальних зв’язків, що виникають на рівні окремого підприємства та на рівні суспільства і забезпечують таку соціальну організацію відносин між суб’єктами господарської діяльності, основу якої становлять взаємодія, довіра, надійність і прозорість у стосунках.
Цінність праці — здатність праці розвивати сутнісні сили (риси, якості) людини, вдосконалювати її біосоціальну природу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи економiчних знань» автора Павленко А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2. Цілі економічної діяльності людини та суспільні форми організації їх досягнення“ на сторінці 55. Приємного читання.
