Розділ 2. Цілі економічної діяльності людини та суспільні форми організації їх досягнення

Якщо час використання найманої праці дорівнює часу, необхідному для відтворення робочої сили, підприємство від використання трудових послуг отримує нульовий прибуток.

Зазначені підходи відрізняються в першу чергу тим, що нео­класичний зовсім не торкається проблем експлуатації, тоді як для марксистського класовий підхід і експлуататорський зміст капіталістичного устрою є визначальними. Те, що К. Маркс визначає як додаткову вартість, неокласики визначають як прибуток на робочу силу (працю), який привласнює власник капіталу, купивши на певний час право функціонального використання цього ресурсу. Разом з тим, неокласичний підхід має багато спільного з марксистським у розумінні механізму розподільчих відносин.

Отже, заробітна плата — це ціна, що виплачується за використання праці. Вона як економічна категорія розвинутих товарних ринкових відносин виражає вартість товару «робоча сила» і ціну за працю, за витрати та результати її, що визнані ринком.

Заробітна плата має дві основні форми: відрядну та погодинну.

Відрядна заробітна плата — це форма, що заохочує збільшення обсягів виробництва продукту. Вона застосовується тоді, коли саме від інтенсивності праці робітника залежить обсяг виробництва. Відрядна форма зарплати передбачає систему доплат за економію палива, енергії, сировини, матеріалів, за ефективне використання устаткування, за ставлення до праці, за ризик тощо.

Погодинна форма заробітної плати застосовується там, де потрібно виробляти продукту саме стільки, скільки того вимагає технологія. Надлишок виробленої продукції є порушенням технології і не стимулюється.

Погодинна форма існує як погодинно-нормативна і погодинно-преміальна.

Погодинно-нормативна передбачає оплату за відпрацьований час та при виконанні нормативів робіт, які періодично переглядаються.

Погодинно-преміальна передбачає оплату працівнику за відпрацьований час та додаткову виплату премій за економію витрат, досконаліші форми організації праці тощо.

Між найманим працівником і власником капіталу існує постійна суперечність. У системі оплати праці ця суперечність проявляється в тому, що найманий працівник, який отримує свою частку незалежно від фінансового стану підприємства, на якому працює, залишається байдужим до його долі. Для того щоб зацікавити найманого працівника в результативній діяльності підприємства, застосовують систему пайової участі в розподілі доходів підприємства.

Номінальна заробітна плата — сума грошей, яку отримує власник робочої сили за певний проміжок часу.

Реальна заробітна плата — грошовий еквівалент маси товарів і послуг, які можна придбати за номінальну заробітну плату. Реальна заробітна плата, таким чином, залежить від величини номінальної і рівня цін.

Держава впливає на рівень заробітної плати, встановлюючи гарантований мінімум, нижче якого капітал не має права оплачувати працю, а також профспілки. З метою ресурсного забезпечення мінімально необхідного рівня відтворення робочої сили згідно з міжнародними трудовими нормами використовують показник мінімальної заробітної плати. Мінімальна заробітна плата — це грошовий еквівалент, що забезпечує задоволення потреб на рівні простого відтворення робочої сили найнижчої кваліфікації, за умови здійснення трудового процесу в межах суспільно-нормативної інтенсивності праці.

В Україні діє тарифна система, яка включає: тарифні ставки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, тарифно-кваліфікаційні характеристики. За допомогою тарифної системи заробітної плати здійснюють диференціацію робіт залежно від їхньої складності, а робітників — залежно від їхньої кваліфікації та рівня відповідальності за розрядами тарифних сіток. Вони є основою диференціації заробітної плати.

Резюме

Всі явища і процеси у суспільстві пов’язані з діяльністю людини, індивіда. Людина є невіддільною складовою, елементом будь-якої складної соціальної системи. Принципова особливість функціонування індивідів у суспільному виробництві полягає в тому, що вони, виступаючи кінцевим результатом виробництва, водночас перебувають у власному постійному процесі руху, під час якого оновлюють самих себе такою самою мірою, якою вони оновлюють створюваний ними світ багатства, визначаючи й опосередковуючи, таким чином, усі соціальні процеси: економічні, політичні, духовні.

Праця займає непересічне місце в системі людських цінностей, є основою, фундаментом суспільного багатства. НТР кардинально змінює структуру та функції змісту праці. З огляду на те, що зміст праці в процесі її використання дістає прояв у взаємодії людини зі знаряддями та предметами праці, а характер, рівень і принципи такої взаємодії залежать від якості праці, пов’язаної з визначенням цілей економічної діяльності та прийняттям рішень щодо їх реалізації, від способу використання наявних факторів виробництва, місця працівника в системі контролю за процесом безпосереднього виробництва продукту, тобто певного технологічного способу виробництва, можна говорити, що за умов інформаційного суспільства складність праці відіграє надзвичайно важливу роль у зміні місця та ролі людини в системі суспільного відтворення, відносин власності, тобто соціально-економічних відносин, бо кардинально змінює як виробничі властивості та можливості працівника, так і характер його взаємодії з іншими суб’єктами господарської діяльності.

Розвиток соціально орієнтованої ринкової економіки завдяки поширенню колективних форм приватної власності, акціонуванню, демократизації управління капіталом змінює і соціально-економічну природу капіталу. Зростає взаємозумовленість мотиваційних пріоритетів найманих робітників та підприємців на основі «соціалізації» капіталу та «капіталізації» праці. Зближенню інтересів суб’єктів сучасної ринкової економіки сприяє також подальший розвиток співробітництва праці та капіталу, що ґрунтується на якісному вдосконаленні трудового законодавства та системи колективних договорів.

Основні поняття та категорії

Заробітна плата — ціна товару «робоча сила».