Тож суб’єктивний фактор є таким, який, з одного боку, впливає на продуктивність праці та ефективність виробництва завдяки своїм індивідуальним особливостям, а з іншого — у виробничому процесі певною мірою задовольняються специфічні властивості суб’єкта.
Великомасштабне машинне виробництво, по-перше, поглиблює суспільний поділ праці, спеціалізацію машин, виробництва та функцій працівників, а по-друге, створює умови для скорочення спеціалізованих операцій і машин, готує підґрунтя для всебічної мобільності робочої сили, її просування в напрямі фахового універсалізму. Механізація виробництва поступово перетворюється на зростаючу автоматизацію. Це відбувається на базі трансформації науки в безпосередню продуктивну силу. Знання стають самостійним формуванням, яке з підпорядкованої сили перетворюється на підпорядковуючий фактор, що організовує рух усіх інших елементів продуктивних сил. Носієм знань є людина, і в такій ролі вона починає набувати більшого значення. Оволодіння теоретичними знаннями впливає не лише на об’єктивний світ шляхом використання досконалішої техніки та технології, воно змінює суб’єктивний світ людини. У структурі свідомості поряд із спеціальними знаннями більшу роль починають відігравати загальноосвітні і гуманітарні знання.
На сучасному етапі розвитку економіки працівникові як основній частині продуктивних сил приділяється провідна роль. Простежується якісно нова тенденція: і прогрес інформаційного виробництва, і характер постіндустріальної господарської системи як такі виявляються залежними від потреб людини в самореалізації — як у виробництві, так і в споживанні.
Соціальний розвиток визначається якостями людини саме як творчої особистості. Люди починають змінювати суспільство, змінюючи самих себе: не відмовляючись від розвитку своїх здібностей заради успіхів конвеєрного виробництва, а максимально вдосконалюючи їх; не обмежуючи себе заради додаткових інвестицій, а споживаючи усе більше інформаційних благ і послуг заради збільшення інтелектуального капіталу. Природно, що в умовах колосального розвитку технології й техніки від індивіда вимагається наявність не тільки набору спеціальних знань і навичок, але й володіння певними якостями, найціннішими з яких є вміння генерувати ідеї. Зрушення в спонукальних мотивах людської активності визначають і якісну зміну самого її типу (табл. 9.1).
Становлення творчості як найбільш розповсюдженої форми продуктивної діяльності є основною нематеріальною складовою постіндустріальної трансформації.
| Інстинктивна діяльність | Праця | Творчість | |
| Спонукальні мотиви діяльності | Внутрішні | Зовнішні | Внутрішні |
| Характер діяльності | Неусвідомлений | Усвідомлений | Усвідомлений |
| Тип діяльності | Біологічний процес | Технологічний процес | Самореалізація особистості |
| Зміст діяльності | Відтворення природи | Відтворення соціальної структури | Відтворення творчої особистості |
| Характеристика отриманого продукту | Невідчужуваний та невідтворюваний | Відчужуваний та відтворюваний | Відчужуваний та невідтворюваний |
| Взаємовідносини між людиною і природою | Людина як частка природи | Людина протиставлена природі | Людина як втілення природи |
Творчість виступає основною формою реалізації інтелектуальних здібностей індивіда до праці, а отже, визначаючись особистісними характеристиками працівника, є категорією не лише економічною, а й психологічною. Вона тотожна процесу самореалізації і в цій якості виступає як форма відтворення особистості у постіндустріальному суспільстві.
Творчість є вищим видом діяльності порівняно з працею та інстинктивною діяльністю. Як здатність людини до створення чогось оригінального, суб’єктивно або об’єктивно нового, творчість існувала завжди, однак як господарський феномен вона виступає саме у постіндустріальному суспільстві.
9.2. Праця, її призначення, характер і зміст
Характеризуючи значення та функції праці в процесі історичного розвитку економічних систем і суспільств, необхідно зазначити, що праця займає непересічне місце в системі людських цінностей, є основою, фундаментом суспільного багатства, а в історії розвитку праці — ключем до розуміння всієї історії суспільства.
Впродовж значного історичного періоду місце людини у системі економічних відносин не пов’язувалося безпосередньо з її продуктивною працею, воно визначалося такими чинниками, як належність до владних структур, власністю на основні фактори виробництва — землю, капітал тощо. Зокрема, праця у безпосередньому процесі виробництва вважалася справою нижніх верств населення тієї чи іншої країни, отже, не заслуговувала на увагу суспільства та дослідників закономірностей його розвитку.
Навіть за доби європейського Відродження, коли відбулося «тотальне», за висловом деяких учених, «звернення до матеріального світу, до людини як його невіддільної та кращої частини», що, зрештою, заклало підвалини розуміння місця та ролі людини в сучасній економічній системі, економічна сторона людської діяльності не ставала безпосередньою метою в науковій чи в практичній діяльності. Водночас слід зауважити, що саме за доби Відродження вчені фактично вперше звернули увагу на значення інтелектуального і творчого потенціалу людини для її саморозвитку, визначення її місця та ролі в суспільстві.
Зазначимо, що саме тоді формується уявлення про шляхи розв’язання проблеми вільного часу, яка й за сучасних умов для багатьох людей є надскладною: з’являється термін вчене дозвілля, тобто вже за середньовіччя почали говорити про потребу та механізми самовдосконалення особи. В умовах економічної й інформаційної свободи XXI ст. такий спосіб життя став і доступним, і бажаним для людини, хоча, на жаль, не перетворився для більшості на внутрішню потребу.
На сьогоднішній день розуміння праці як цілеспрямованої діяльності людей, пов’язаної із видозміненням речовин та сил природи з метою використання їх для задоволення своїх потреб, дозволяє окреслити низку ознак, що визначають характеристики функціонування людини в економічній системі: це, по-перше, усвідомлення людиною будь-якого виду економічної діяльності; по-друге, діяльність пов’язана з певними видами фізичних і розумових зусиль людини; по-третє, це багатофункціональність трудової й економічної діяльності людини, оскільки коло її потреб має таку особливість, як здатність розвиватися від певної обмеженої їх кількості до безконечності (до того ж людина одночасно є і виробником, і споживачем різного роду благ); по-четверте, цілеспрямована праця завжди дістає відображення в певному, суспільно корисному результаті — чи то безпосередньому, чи то опосередкованому.
Ці особливості праці людини можна поглибити через характеристику поняття зміст праці. У науковій та навчальній літературі зміст праці розглядається як узагальнена характеристика процесу праці, що враховує різноманітність функцій праці, види трудових операцій, розподіл виробничої діяльності за галузями, фізичне та інтелектуальне напруження працівника в процесі праці, рівень його самостійності в регулюванні послідовності трудових операцій, можливість і міру новизни в рішеннях, що приймаються під час виробничого процесу, тощо. Отже, досліджуючи характер змін у змісті праці в процесі економічного розвитку й еволюції соціально-економічних відносин, можна вирізнити ознаки та чинники якісних змін у функціях людини як організатора виробництва, виробника та споживача, суб’єкта економічних відносин, тобто розкрити її нову роль у суспільному виробництві.
Такі висновки дістають підтвердження у ставленні до визначення ролі праці в житті суспільства, окремої людини з боку сучасних дослідників. Так, наприклад, розкриваючи закономірності зв’язку між працею та перспективами розвитку суспільства, деякі вчені вважають, що динаміка праці потенційно слугує загальним відображенням соціального прогресу, оскільки праця являє собою не просто технологічний робочий процес, вона уособлює економіку, представляє сферу відносин людей і між собою, і з природою. Те, наскільки результативними й раціональними є ці відносини, особливо з природою, значною мірою залежить від праці, її змісту, характеру, отже, від самої людини, від того, як вона здійснює виробництво. Якщо при цьому враховувати також уречевлену працю, це означатиме, що праця представляє всю економіку.
Перспективи подальшого розширення і поглиблення економічної свободи індивіда відкриває сучасна НТР. Під її впливом модифікується зміст праці, радикально змінюється роль людини у системі суспільного виробництва, що об’єктивно зумовлює подальше розширення меж економічної свободи сучасного працівника.
НТР кардинально змінює структуру та функції змісту праці. З огляду на те, що зміст праці в процесі її використання дістає прояв у взаємодії людини зі знаряддями та предметами праці, а характер, рівень і принципи такої взаємодії залежать від якості праці, пов’язаної з визначенням цілей економічної діяльності та прийняттям рішень щодо їх реалізації, від способу використання наявних факторів виробництва, місця працівника в системі контролю за процесом безпосереднього виробництва продукту, тобто певного технологічного способу виробництва, можна говорити, що за умов інформаційного суспільства складність праці відіграє надзвичайно важливу роль у зміні місця та ролі людини в системі суспільного відтворення, відносин власності, тобто соціально-економічних відносин, бо кардинально змінює як виробничі властивості та можливості працівника, так і характер його взаємодії з іншими суб’єктами господарської діяльності.
Модифікація змісту праці проявляється:
• у зміні функцій праці: прості функції спеціалізованої праці замінюються комплексом нових, складніших функцій з управління, контролю, програмування автоматизованих систем і роботизованого виробництва. Різко прискорився процес ротації професій;
• у зміні змісту поняття «кваліфікація»: нині першочергове значення мають не фізична сила та витривалість і навіть не рівень вузькоспеціалізованої підготовки, а знання технологічного процесу, самостійність і усвідомленість дій, здатність до опанування нової інформації та швидкого переходу до нових видів діяльності;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи економiчних знань» автора Павленко А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2. Цілі економічної діяльності людини та суспільні форми організації їх досягнення“ на сторінці 48. Приємного читання.
