Розділ 2. Цілі економічної діяльності людини та суспільні форми організації їх досягнення

Таблиця 9.1. Види людської діяльності та їх характеристики

	Інстинктивна діяльність	Праця	Творчість
Спонукальні мотиви діяльності	Внутрішні	Зовнішні	Внутрішні
Характер діяльності	Неусвідомлений	Усвідомлений	Усвідомлений
Тип діяльності	Біологічний процес	Технологічний процес	Самореалізація особистості
Зміст діяльності	Відтворення природи	Відтворення соціальної структури	Відтворення творчої особистості
Характеристика отриманого продукту	Невідчужуваний та невідтворюваний	Відчужуваний та відтворюваний	Відчужуваний та невідтворюваний
Взаємовідносини між людиною і природою	Людина як частка природи	Людина протиставлена природі	Людина як втілення природи

Творчість виступає основною формою реалізації інтелектуальних здібностей індивіда до праці, а отже, визначаючись особистісними характеристиками працівника, є категорією не лише економічною, а й психологічною. Вона тотожна процесу самореалізації і в цій якості виступає як форма відтворення особистості у постіндустріальному суспільстві.

Творчість є вищим видом діяльності порівняно з працею та інстинктивною діяльністю. Як здатність людини до створення чогось оригінального, суб’єктивно або об’єктивно нового, творчість існувала завжди, однак як господарський феномен вона виступає саме у постіндустріальному суспільстві.

---

9.2. Праця, її призначення, характер і зміст

---

Характеризуючи значення та функції праці в процесі історичного розвитку економічних систем і суспільств, необхідно зазначити, що праця займає непересічне місце в системі люд­ських цінностей, є основою, фундаментом суспільного багат­ства, а в історії розвитку праці — ключем до розуміння всієї історії суспільства.

Впродовж значного історичного періоду місце людини у системі економічних відносин не пов’язувалося безпосередньо з її продуктивною працею, воно визначалося такими чинниками, як належність до владних структур, власністю на основні фактори виробництва — землю, капітал тощо. Зокрема, праця у безпосередньому процесі виробництва вважалася справою нижніх верств населення тієї чи іншої країни, отже, не заслуговувала на увагу суспільства та дослідників закономірностей його розвитку.

Навіть за доби європейського Відродження, коли відбулося «тотальне», за висловом деяких учених, «звернення до матеріального світу, до людини як його невіддільної та кращої частини», що, зрештою, заклало підвалини розуміння місця та ролі людини в сучасній економічній системі, економічна сторона людської діяльності не ставала безпосередньою метою в науковій чи в практичній діяльності. Водночас слід зауважити, що саме за доби Відродження вчені фактично вперше звернули увагу на значення інтелектуального і творчого потенціалу людини для її саморозвитку, визначення її місця та ролі в суспільстві.

Зазначимо, що саме тоді формується уявлення про шляхи розв’язання проблеми вільного часу, яка й за сучасних умов для багатьох людей є надскладною: з’являється термін вчене дозвілля, тобто вже за середньовіччя почали говорити про потребу та механізми самовдосконалення особи. В умовах економічної й інформаційної свободи XXI ст. такий спосіб життя став і доступним, і бажаним для людини, хоча, на жаль, не перетворився для більшості на внутрішню потребу.

На сьогоднішній день розуміння праці як цілеспрямованої діяльності людей, пов’язаної із видозміненням речовин та сил природи з метою використання їх для задоволення своїх потреб, дозволяє окреслити низку ознак, що визначають характеристики функціонування людини в економічній системі: це, по-перше, усвідомлення людиною будь-якого виду економічної діяльності; по-друге, діяльність пов’язана з певними видами фізичних і розумових зусиль людини; по-третє, це багатофункціональність трудової й економічної діяльності людини, оскільки коло її потреб має таку особливість, як здатність розвиватися від певної обмеженої їх кількості до безконечності (до того ж людина одночасно є і виробником, і споживачем різного роду благ); по-четверте, цілеспрямована праця завжди дістає відображення в певному, суспільно корисному результаті — чи то безпосередньому, чи то опосередкованому.

Ці особливості праці людини можна поглибити через характеристику поняття зміст праці. У науковій та навчальній літературі зміст праці розглядається як узагальнена характеристика процесу праці, що враховує різноманітність функцій праці, види трудових операцій, розподіл виробничої діяльності за галузями, фізичне та інтелектуальне напруження працівника в процесі праці, рівень його самостійності в регулюванні послідовності трудових операцій, можливість і міру новизни в рішеннях, що приймаються під час виробничого процесу, тощо. Отже, досліджуючи характер змін у змісті праці в процесі економічного розвитку й еволюції соціально-економічних відносин, можна вирізнити ознаки та чинники якісних змін у функціях людини як організатора виробництва, виробника та споживача, суб’єкта економічних відносин, тобто розкрити її нову роль у суспільному виробництві.

Такі висновки дістають підтвердження у ставленні до ви­значення ролі праці в житті суспільства, окремої людини з боку сучасних дослідників. Так, наприклад, розкриваючи закономірності зв’язку між працею та перспективами розвитку суспіль­ства, деякі вчені вважають, що динаміка праці потенційно слугує загальним відображенням соціального прогресу, оскільки праця являє собою не просто технологічний робочий процес, вона уособлює економіку, представляє сферу відносин людей і між собою, і з природою. Те, наскільки результативними й раціональними є ці відносини, особливо з природою, значною мірою залежить від праці, її змісту, характеру, отже, від самої людини, від того, як вона здійснює виробництво. Якщо при цьо­му враховувати також уречевлену працю, це означатиме, що праця представляє всю економіку.

Перспективи подальшого розширення і поглиблення економічної свободи індивіда відкриває сучасна НТР. Під її впливом модифікується зміст праці, радикально змінюється роль людини у системі суспільного виробництва, що об’єктивно зумовлює подальше розширення меж економічної свободи сучасного працівника.

НТР кардинально змінює структуру та функції змісту праці. З огляду на те, що зміст праці в процесі її використання дістає прояв у взаємодії людини зі знаряддями та предметами праці, а характер, рівень і принципи такої взаємодії залежать від якості праці, пов’язаної з визначенням цілей економічної діяльності та прийняттям рішень щодо їх реалізації, від способу використання наявних факторів виробництва, місця працівника в системі контролю за процесом безпосереднього виробництва продукту, тобто певного технологічного способу виробництва, можна говорити, що за умов інформаційного суспільства складність праці відіграє надзвичайно важливу роль у зміні місця та ролі людини в системі суспільного відтворення, відносин власності, тобто соціально-економічних відносин, бо кардинально змінює як виробничі властивості та можливості працівника, так і характер його взаємодії з іншими суб’єктами господарської діяльності.

Модифікація змісту праці проявляється:

• у зміні функцій праці: прості функції спеціалізованої праці замінюються комплексом нових, складніших функ­цій з управління, контролю, програмування автоматизованих систем і роботизованого виробництва. Різко прискорився процес ротації професій;

• у зміні змісту поняття «кваліфікація»: нині першочергове значення мають не фізична сила та ви­тривалість і навіть не рівень вузькоспеціалізованої підготовки, а знання технологічного процесу, самостійність і усвідомленість дій, здатність до опанування нової інформації та швидкого переходу до нових видів діяльності;

• у зростанні економічної ваги соціально-психологічних факторів праці: мотивація діяльності працівників набула ключового значення, визначаючи ефективність господарської діяльності фірм з позицій менеджменту.

Такі революційні за суттю зміни закріплюють нову роль людини у виробництві, коли воля, ініціатива, творчий підхід до справи, свідома участь в управлінні стають імперативом усього виробничого процесу. Індивідуальність людини стає її найважливішою економічною властивістю. Сучасний працівник долає своє віковічне відчуження від засобів виробництва, від своєї праці і її результатів, а отже, від своєї власної природи. Зростають ступінь економічної свободи індивіда та можливості його економічного самовизначення.

Отже, можна зробити висновок стосовно ключових чинників, що визначають місце людини в економічній системі та, зокрема, в системі економічних відносин: це праця, її зміст і характер, адекватність її якості потребам продуктивних сил певного історичного періоду, вимогам безпосереднього процесу створення продукту, який користується попитом. Проблеми адекватності характеру та змісту праці потребам сучасного технологічного способу виробництва, принципи та механізми політичного і соціально-економічного забезпечення такої адекватності на рівні національних економічних систем, безперечно, є предметом дослідження багатьох економічних (і не лише економічних) наук.

---

9.3. Капітал, його сутність, форми та роль у забезпеченні економічної діяльності людини та суспільства

---

Сучасна економічна наука трактує капітал як складну, багатоаспектну категорію, еволюція якої відобразила історичний процес розвитку природи, форм руху, динаміки ти структури товарного виробництва. В економічній теорії сформувалися такі підходи до визначення сутності капіталу.