Розділ 2. Цілі економічної діяльності людини та суспільні форми організації їх досягнення

Загальними ознаками товарного виробництва є:

• багатоукладність економіки, в тому числі й приватний сектор, нормальне функціонування приватної власності;

• економічна відособленість, тобто повна економічна самостійність та економічна відповідальність товаровиробників;

• панування еквівалентних, тобто економічно справедливих зв’язків і відносин між господарюючими суб’єк­тами;

• реальна дієздатність товарно-грошового інструментарію, і насамперед грошей, цін;

• розвинутість ринкової інфраструктури — різних бірж та їх інститутів, маркетингових служб, інформаційно-посередницьких та інших фірм.

Протягом багатовікової історії свого розвитку товарне виробництво еволюціонувало від простого до капіталістичного. Останнє сьогодні трансформується в соціально-орієнтовану ринкову економіку, що характерно для значної кількості країн. Тут на шляху прогресу діють дві протилежні тенденції: до розширення виробництва, з одного боку, і звуження — з іншого. Перша тенденція зумовлена подальшим поглибленням суспільного поділу праці і зростанням чисельності економічно-відокремлених господарюючих суб’єктів. Тенденція до звуження виробництва визначається подальшим розвитком масштабів його концентрації і централізації, а також розширенням масштабів регулювання і планомірності на рівні окремих компаній (корпорацій).

Зміна безпосередньої мети виробництва ускладнює зв’язок між виробництвом і споживанням. За натурального господар­ства споживчі вартості зі сфери виробництва безпосередньо надходили в сферу споживання. Між виробництвом і споживанням існував прямий і безпосередній зв’язок.

У товарному господарстві через двоїсту природу продуктів праці становище змінюється. В остаточному підсумку всі вироблені товари мають своїм призначенням задоволення тієї або іншої потреби і повинні ввійти в сферу виробничого або особистого споживання.

З появою грошей товарний світ дістає свою специфічну форму виразу вартості. Гроші виступають як міра абстрактної суспільної праці. Приватна конкретна праця, яка втілена в золоті, одночасно стає безпосереднім втіленням абстракт­ної праці. Кожний товар — продукт приватної праці — в разі обміну на гроші одержує суспільне ви­знання. Праця, витрачена на його виробництво, визнається безпосередньо суспільною працею. За допомогою грошей здійснюється опосередковане врахування витрат суспільної праці, втіленої в товарах.

Еволюція грошей є двоєдиним процесом: зв’язок усієї грошової змінюваної системи з її металевою основою; різний ступінь і різні напрями розвитку окремих функцій грошей та їх конкретних форм.

За сучасних умов грошима є не золоті, а кредитно-паперові гроші. Звичайно, золото і сьогодні не втратило спроможності виконувати функцію міри вартості, тому що воно не втратило своїх властивостей. Але відбулися важливі зміни в зовнішніх умовах функціонування золота як грошей.

Причиною інфляції є порушення закону грошового обігу, внаслідок чого кількість наявних неповноцінних грошей в обігу перевищує потребу в них. Це й викликає підвищення загального рівня цін. Провідним чинником інфляції є збільшення грошової маси. Проте саме по собі збільшення грошової маси не спричиняє інфляції. Інфляція з’являється лише тоді, коли темпи збільшення грошової маси випереджають не тільки темпи зменшення швидкості обігу грошової одиниці, а й темпи зростання суспільного продукту, реалізацію якого й обслуговує грошова маса.

Основні поняття та категорії

Відкритою інфляцією називають інфляцію, якщо порушення законів грошового обігу (коли кількість неповноцінних грошей в обігу є надмірною порівняно з потребою в них) проявляється у підвищенні цін.

Гроші — це товар, який стихійно виділився з маси всіх інших товарів і виконує роль загального еквівалента. Це особливий товар, в якому всі інші товари виражають свою вартість. Гроші, таким чином, є суспільною формою обліку витрат праці товаровиробників. Подібний облік здійснюється в безупинному, щоденному стихійно-ринковому процесі, в якому відбувається обмін товарів.

Додатковий продукт — це частка суспільного продукту, що створюється безпосередніми виробниками понад величину необхідного продукту.

Інфляція — це процес зменшення купівельної спроможності грошової одиниці.

Корисність — це здатність товару чи послуг задовольняти будь-які потреби людини, які є індивідуальними і суб’єк­тивними.

Придушеною (прихованою) інфляцією називають інфляцію, якщо порушення законів грошового обігу (коли кількість неповноцінних грошей в обігу є надмірною порівняно з по­требою в них) призводить до появи дефіциту товарів, а не до підвищення цін.