Розділ 2. Цілі економічної діяльності людини та суспільні форми організації їх досягнення

10. Реверчук Н. Й., Бочан В. І. Особливості теорії конкурентних грошей та перспективи її розвитку / Н. Й. Реверчук, В. І. Бочан // Наук. вісник / Hац. лісотехн. ун-т України. — Львів, 2008. — Вип. 18.4. — С. 114—120.

11. Рябініна Л. Сутнісні особливості сучасних грошей та їх функції // Економіка України. — 2011. — № 6.

12. Сігайов А. О. Про функції грошей та системи грошового обігу // Формування ринкових відносин в Україні: зб. ст. молодих учених. — К., 1997. — Вип. 3. — С. 60—64.

13. Тхоржевський Р. Гроші і грошовий обіг в Україні в кінці ХІІ і першої половини XV століття // Наук. зап. — (Історія / Терноп. держ. пед. ун-т). — Тернопіль, 1997. — Вип. 4. — С. 145—151.

14. Юхименко П. І. Еволюція кількісної теорії грошей // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. пр. / Дніпропетр. нац. ун-т. — 2004. — Вип. 187. — Т. 3. — С. 793—804.

Глава 9. Праця та капітал У системі суспільного виробництва

9.1. Особистий фактор продуктивних сил. Види діяльності суб’єктів суспільного виробництва.

9.2. Праця, її призначення, характер і зміст.

9.3. Капітал, його сутність, форми та роль у забезпеченні економічної діяльності людини та суспільства.

9.4. Капітал і наймана праця. Чинники якісної трансформації економічних відносин між власниками капіталу та найманої праці.

9.5. Властивості товару, «робоча сила» та їх еволюція. Люд­ський ресурс, людський та інтелектуальний капітал. Соціалізація економіки.

9.6. Винагорода за працю в ринковій економіці.

9.1. Особистий фактор продуктивних сил. Види діяльності суб’єктів суспільного виробництва

Досліджуючи сутність таких явищ і процесів у суспільстві, як виробництво економічних благ, продуктивні сили, економічне зростання та економічний розвиток, економічні відносини, економічні потреби, власність, влада, за будь-яких умов необхідно виходити із розуміння того факту, що всі вони пов’язані з діяльністю людини, індивіда. Отже, людина є невіддільною складовою, елементом будь-якої складної соціальної системи.

Принципова особливість функціонування індивідів у такій системі і, зокрема в суспільному виробництві, полягає в тому, що вони, виступаючи кінцевим результатом виробництва, водночас перебувають у власному постійному процесі руху, під час якого оновлюють самих себе такою самою мірою, якою вони оновлюють створюваний ними світ багатства, визначаючи й опосередковуючи, таким чином, усі соціальні процеси: економічні, політичні, духовні.

Як соціальна істота людина вважається універсальним компонентом будь-якої соціальної, у тому числі й економічної системи, оскільки посідає центральне місце в структурі системи, яка являє собою сукупність певних соціальних відносин: економічних, духовних, ментальних, носіями яких виступають окремі особи, колективи, соціальні верстви. До того ж саме людина забезпечує таку функцію соціальної системи, як взаємодія її з природним та зовнішнім соціальним середовищем, виступає головним суб’єктом та об’єктом управління як інструмента інтеграції системи, збереження її якісної визначеності, вдосконалення та розвитку, забезпечує формування, перетворення та використання соціальної інформації з метою реалізації цілей своєї діяльності.

У процесі життєдіяльності, і передусім виробничої, людина проявляє різні властивості. Тому соціально-економічна література пояснює діяльність людини, користуючись різноманітними термінами. Найчастіше вживаними є «суб’єктивний фактор», «людський фактор», «особистий фактор», «робоча сила». Зазначимо, що всі названі поняття мають своїм об’єктом людину і покликані показати активну роль людини щодо інших елементів чи факторів виробництва. Проте, з іншого боку, між ними існує певна різниця. Особистий фактор виробницт­ва — це робоча сила, яка використовує виробничі ресурси для виготовлення благ і по­слуг, це жива праця, процес праці, у якому проявляються властивості робочої сили.

Суб’єктивний фактор виробництва виражає активний бік у взаємодії індивіда із середовищем (виробничим, соціальним). Суб’єктивний фактор може стосуватися не тільки окремої людини, але й групи людей, організації, об’єднання. Не збігаючись із людським фактором виробництва стосовно об’єктів, він не завжди відповідає людському фактору щодо змісту, напряму діяльності. Суб’єктивний фактор змістом своєї діяльності може мати як гуманну, так і негуманну, як прогресивну, так і непрогресивну спрямованість. Суб’єктивний фактор підкреслює активність людини. Діяльність, реалізація цього фактора може бути як об’єктивною, так і суб’єктивною за змістом.

Людський фактор виробництва спричинений потребою показати гуманну спрямованість виробництва. З одного боку, він показує, який вплив на економічну діяльність має використання тих властивостей, які є атрибутами людини, та ступінь розвитку цих властивостей. З іншого боку, через нього проявляється гуманізм самого виробництва. Розгляд людського фактора зазвичай охоплює аналіз тих об’єктивних економічних явищ і процесів, через які розвивається людина, тобто гуманістичний зміст економічних феноменів.

Поняття людського фактора перекриває частину змісту як особистого, так і суб’єктивного фактора, а за певних обставин вони можуть збігатися. Так, економічна діяльність індивіда, наповнюючись гуманістичним змістом, ототожнює зміст особистого фактора з людським фактором.