Розділ 7. Безпека життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій

В управлінні ЦЗ має бути схема мережі водопостачання, колодязів та камер.

Проводячи невідкладні роботи в колодязях, бригада повинна налічувати не менше трьох осіб. У колодязь спускатись дозволяється тільки одній людині із запобіжним поясом і спеціальною лампою. Перш ніж спуститися в колодязь, необхідно перевірити загазованість бензиновою лампою. Запалену лампу опускають у колодязь. За наявності вуглекислого газу полум’я згасає; за наявності сірководню та метану — зменшується; за наявності пари бензину та ефіру — збільшується.

Звільнити колодязі й камери від загазованості можна природним провітрюванням, з допомогою вентилятора або заповненням водою. Якщо неможливо повністю звільнити колодязь від загазованості, роботи можна продовжувати тільки в ізолюючих протигазах.

Зруйнована газова мережа дуже небезпечна для проведення рятувальних робіт, тому її необхідно негайно відклю­чити, заповнивши водою гідрозатвори та сифони, а також поставивши дерев’яні заглушки, обмазані глиною, або гумові шари на кінці пошкодженого газопроводу (рис. 7.5). Якщо на зруйнованій мережі газопостачання утворюється вогняний факел, слід обережно перекрити кран газопроводу, зменшуючи поступово тиск у мережі, так, щоб полум’я не втягувалося в трубу. Потім мокрими ганчірками або піском збити полум’я і вже тоді остаточно відключити пошкоджену ділянку.

Рис. 7.5. Усунення аварій на мережах газопостачання: а — забивання дерев’яних пробок; б — зупинення виходу газу за допомогою надувних гумових шарів

Аварійні роботи на мережі електропостачання по­требують спеціальної підготовки і тому виконуються, як правило, спеціалізованими підрозділами. Проте нескладні роботи можуть виконувати не спеціалісти, усуваючи пошкодження на електричній мережі під керівництвом інженера-електрика. Якщо будинок пошкоджений, перш за все вимикають усі ділянки електромережі. Потім, якщо можливо, відновлюють лінії, що йдуть у сховище, і влаштовують тимчасове освітлення шляхів евакуації населення з місць роботи формувань.

З метою захисту людей, забезпечення електроенергією важливих споживачів при пошкодженні джерел електроживлення та ліній електропередач подання електроенергії в осередки ураження і попередження виникнення пожеж у місцях проведення рятувальних робіт проводяться аварійні роботи для відключення або відновлення пошкоджених ліній та ділянок мережі електропостачання.

Для забезпечення живлення електрифікованих інструментів, електродвигунів, машин та механізмів, що застосовуються при проведенні рятувальних робіт, для забезпечення електроенергією медичних установ найбільш доцільно подавати електроенергію електролініями, що збереглися, з невеликим обсягом відновних робіт або тимчасовою кабельною мережею із живленням її від джерел, що є поблизу.

На окремих пошкоджених ділянках наземної електромережі відновлення проводиться з’єднанням проводів або прокладанням нових окремих ліній на тимчасових або на уцілілих опорах. Ділянки кабельних пошкоджених ліній можуть бути з’єднані за допомогою прокладеного на поверхні землі з’єднувального кабелю або проведенням тимчасової повітряної лінії.

У місцях проведення рятувальних робіт, де пошкоджена мережа низької напруги живиться від високовольтної лінії, що збереглася, може виникнути потреба відключити окремі ділянки мережі електропостачання. Таке відключення проводиться вимкненням рубильника, перерізанням проводів або за допомогою роз’єднувачів. Ці роботи необхідно виконувати із суворим дотриманням вимог електробезпеки.

Є споживачі електроенергії, від роботи яких певною мірою залежить успіх проведення рятувальних робіт. Це насосні, водопровідні, водовідливні станції та ін. В окремих випадках може бути потреба проведення аварійно-відновних робіт для забезпечення електроенергією важливих об’єктів, на яких у разі тривалої зупинки технологічного процесу можуть виникнути аварія або великі матеріальні втрати. Для забезпечення електроенергією таких важливих споживачів може постати потреба у відновних роботах на окремих спорудах енергосистеми. Якщо неможливо за короткий час забезпечити енергопостачання важливих споживачів шляхом відновлення існуючої енергомережі, можна використати пересувні електростанції.

Щоб не допустити ураження електричним струмом, усі невідкладні роботи на мережі та об’єктах енергопостачання мають проводитися після повного знеструмлення та із суворим дотриманням правил безпеки.

---

7.7. Карантинні та інші санітарно-протиепідемічні заходи

---

На територіях, які постраждали від аварії, катастрофи, стихійного лиха, можливе різке погіршення санітарно-епідемічної ситуації — тобто стану середовища життєдіяльності та обумовленого цим стану здоров’я населення на постраждалій території в час після події. В місці надзвичайної ситуації можуть бути виявлені хвороби, в разі захворювання на які хворі та люди, що мали з ними контакт, підпадають під карантинну ізоляцію; території, об’єкти господарювання, установки, агрегати, одяг, засоби індивідуального захисту (ЗІЗ), продукти харчування тощо можуть бути забрудненими і потребувати знезаражування, а люди — санітарної обробки.

Під час великих стихійних лих, катастроф у людей виникають нервово-психічні розлади, психічні збудження, затьмарення свідомості. Так, внаслідок землетрусу в Ташкенті 1966 року у 75 % населення було зареєстровано розгубленість і реакції страху, зниження цілеспрямованої діяльності, у 14 % потерпілих були гострі реактивні стани протягом доби, а в 11 % — тривалі реактивні збудження. Серед мешканців Мехіко-Сіті після катастрофічного землетрусу 19 вересня 1985 року було виявлено близько 50 % осіб з ознаками посттравматичного синдрому. За даними науковців, у 30 % потерпілих від повені симптоми психічного розладу спостерігаються через 4—5 років. Серед потерпілих зростає вживання алкоголю, тютюнопаління.

Таким чином, великі стихійні лиха, катастрофи супроводжуються не лише великими руйнуваннями, травмами, опіками, а й панікою, розгубленістю, що призводить до паралічу інстинкту самозбереження, а це робить людей нездатними до самозахисту та надання допомоги потерпілим, тому однією з найважливіших функцій органів цивільного захисту на цих територіях становиться організація життєзабезпечення населення.

Карантин — це комплекс обмежувальних медико-санітарних та адміністративних заходів, спрямованих на попередження поширення карантинних інфекційних хвороб. В Україні порядок здійснення карантинних заходів при ліквідації осередків карантинних хвороб регламентований Правилами санітарної охорони території України.

Терміни тимчасової ізоляції та медичного нагляду за особами, які контактували з хворими чи прибули з країн, неблагополучних щодо карантинних захворювань, відповідають періоду інкубації (при чумі — 6 діб, при холері — 5, при жовтій гарячці — 10). Про кожний випадок чуми, холери або жовтої гарячки, а також летальний наслідок від них місцеві органи охорони здоров’я зобов’язані інформувати МОЗ України. Саме на ці захворювання в Україні поширюється карантинізація епідемічного вогнища і проведення повного комплексу карантинних заходів. При цьому передбачається обмеження або повне припинення пересування населення, вантажів і транспорту за межі карантинної зони; за необхідності встановлюється військова охорона карантинної зони; проводиться активне виявлення хворих, їх ізоляція і лікування; активне виявлення осіб, які спілкувалися з хворими, та їх ізоляція; медичний нагляд за колективами, які перебувають на карантині; проведення необхідних лабораторних досліджень, дезінфекції та ін.

Карантин припиняється після закінчення терміну максимального інкубаційного періоду захворювання (з моменту виявлення та ізоляції останнього хворого), якщо за цей час у колективі, який перебуває на карантині, не виникло нових захворювань.

Території, майно, люди, тварини тощо, які підпали під дію надзвичайної ситуації, як правило, вимагають знезаражування — тобто проведення одного або кількох таких видів очищення, як дезактивація, дегазація, дезінфекція (в тому числі дератизація та дезінсекція). Проводячи знезаражування, потрібно пам’ятати: територія для його проведення має бути достатньою, щоб забезпечити необхідні дії людей і техніки, а також для розміщення тварин та всього, що підлягає знезараженню; людей, техніку, тварин необхідно розміщувати з підвітряного боку від місця аварії; знезаражування необхідно починати за принципом від простого до складного; спочатку виділити велику забруднену масу для попередження небажаних контактів із зоною високої концентрації; суворо контролювати перебування в засобах індивідуального захисту; в холодну пору дії людей скуті, є труднощі в їх обслуговуванні, у разі замерзання заражених ділянок з’являються додаткові труднощі в ліквідації наслідків; готуючи й застосовуючи розчини для знезаражування, слід пам’ятати, що не всі розчини сумісні один з одним; на результати знезаражування суттєво впливають кількість води та її тиск; для знезаражування техніки, апаратури, приладів тощо можна застосувати пару під низьким і високим тиском, але слід пам’ятати, що при високому тиску може утворюватися заражений аерозоль, здатний поширюватися за межі осередку зараження.

Дезактивація — це усунення радіоактивних речовин (РР) з поверхні місцевості, споруд, предметів, одягу, продуктів харчування тощо. Для визначення необхідності в дезактивації проводять дозиметричний контроль радіоактивного забруднення. Дезактивацію можна проводити часткову або повну.