— наземні будинки й споруди для відпочинку та харчування співробітників, обслуговуючого персоналу, а також для збереження техніки;
— місця стоянки машин;
— посадочні майданчики для гелікоптерів.
Захищені робочі приміщення мають бути розраховані на 30—40 % від загальної кількості працюючих.
У складі позаміського ПУ обов’язковим є створення центру оповіщення, який забезпечує управління роботою системи централізованого оповіщення населення. Як правило, до складу ПУ входить і радіомовна апаратна для виходу на місцеві мережі повідомлення (дротове радіо і телебачення).
У захищених приміщеннях обладнують робочі місця із засобами зв’язку для керівника адміністрації, представників комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, робочої групи органу управління у сфері цивільного захисту, представників служб цивільного захисту, представників військового гарнізону, військового комісаріату тощо.
Створення позаміських запасних ПУ вимагає значних фінансових витрат на утримання обслуговуючого персоналу, функціонування засобів зв’язку, проведення робіт щодо їх дообладнання і модернізації технічних систем зв’язку, оповіщення і життєзабезпечення.
Для забезпечення сталої та надійної роботи пунктів плануються і проводяться спеціальні тренування щодо зайняття робочих місць на ПУ та відпрацювання завдань із обов’язковим залученням засобів зв’язку, оповіщення й автоматизації. Такі періодичні тренування є дуже важливими для відпрацювання питань оперативного займання ПУ і забезпечення налагодженої його роботи. Вони також допомагають виявляти та усувати вузькі місця в роботі органу управління і всіх технічних систем забезпечення пункту управління.
Позаміські запасні ПУ і в мирний час можуть бути використаними за прямим призначенням на випадок неможливості забезпечення управління в повному обсязі з повсякденного ПУ під час організації робіт щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.
Пересувні пункти управління (ППУ) є складовими елементами запасних пунктів управління. Вони створюються завчасно, обладнуються на спеціальних командно-штабних автомобілях або на спеціально дообладнаних транспортних засобах, повинні мати здатність швидко переміщатися, розгортатися і згортатися, завжди працювати цілодобово, підтримувати зв’язок при пересуванні.
Склад, обладнання й оснащення ППУ на кожному рівні управління визначаються з урахуванням їх призначення. На транспортних засобах ППУ обладнуються робочі місця для начальників цивільного захисту, членів комісії техногенно-екологічної безпеки (ТЕБ) і НС та оперативних груп органу управління з питань надзвичайних ситуацій, встановлюються засоби зв’язку, які забезпечують підтримання безперервного зв’язку з підлеглими та старшими органами управління, підлеглими силами.
Рухомі пункти управління, крім автомобільних засобів, можуть обладнуватися також на засобах повітряного, морського, річкового та залізничного транспорту. Вони мають забезпечувати безпосереднє управління підлеглими органами і силами при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у будь-якому районі на території України, а також виконувати функції дублерів стаціонарних запасних пунктів управління.
Залежно від типу транспортних засобів базування рухомі пункти управління можна поділити на повітряні ПУ (на базі літаків або гелікоптерів) та мобільні ПУ (на базі автомобільної техніки високої прохідності, автобусів чи інших транспортних засобів).
До особливої групи мобільних ПУ необхідно віднести ПУ на базі кузова-контейнера, які перевозять усі види транспорту.
На повітряних пунктах управління розміщуються група посадових осіб та комплекс технічних засобів з обслуговуючим персоналом. Вони призначені для тих випадків, коли управління з наземних пунктів управління є неможливим. Найбільш перспективними є повітряні пункти управління, обладнані на гелікоптерах, що обумовлюється умовами їх зльоту, посадки та базування.
До складу мобільного ПУ, як правило, входять декілька автомобілів для розміщення особового складу органу управління, штабний автобус для роботи зміни оперативної групи управління з питань надзвичайних ситуацій, мобільний вузол зв’язку, рухома звукопідсилююча станція, транспорт супроводження. Замість окремої рухомої звукопідсилюючої станції можуть використовуватися мобільні гучномовні пристрої, які встановлюють на автомобілях супроводження Міністерства внутрішніх справ.
Найчастішим варіантом мобільного вузла зв’язку являється мобільний вузол на основі штабної комбінованої радіостанції типу Р-142 Н (Г) на базі автомобіля ГАЗ-66.
До складу обладнання зв’язку такого мобільного вузла входять УКХ і КХ радіостанції, антенне обладнання, польовий телефонний комутатор, польові телефонні апарати та польовий телефонний кабель, півкомплект радіорелейної станції. Це обладнання забезпечує радіозв’язок при пересуванні (десятки кілометрів), на стоянці (до 300 км), розгортання польової телефонної мережі невеликої ємності (до 10 абонентів), прив’язку до найближчого вузла зв’язку мережі загального користування. Радіостанції транкінгового зв’язку забезпечують вихід на телефонні мережі загального користування. (Транкінговий радіозв’язок — це система, призначена для забезпечення голосового зв’язку між великою кількістю рухомих абонентів за обмеженої кількості радіоканалів. Принцип транкінгового радіозв’язку полягає у вільному доступі абонентів до кількох радіоканалів).
Як джерела живлення засобів зв’язку використовуються штатні засоби такого мобільного вузла зв’язку — бортова мережа і бензоагрегат типу АБ-1.
У Положеннях про ПУ, які розробляються для конкретних ситуацій, мають відображатися такі питання:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Безпека життєдіяльності» автора Коцан Ігор на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 7. Безпека життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій“ на сторінці 4. Приємного читання.