Розділ «Частина V. Історія вищої освіти»

Згідно з дослідницькою програмою, необхідно протягом року виконати самостійний дослідницький проект. У вищих закладах освіти можна отримати ступінь магістра наук, мистецтв. Для охочих отримати ступінь магістра філософії необхідно навчатися два роки. Студенти провідних країн світу проходять різний шлях для отримання магістерського ступеня. Так, у Великій Британії шлях до магістра є більш тривалим, бо ступінь магістра мало розповсюджений і присуджується тільки тим, хто не зміг закінчити докторську підготовку з повної програми. Для отримання звання магістра японський студент повинен додатково навчатися ще 2 роки, представити магістерську дисертацію і отримати за неї позитивну оцінку, а також скласти екзамен зі спеціальності.

В останні роки у багатьох ВНЗ провідних країн світу, особливо приватних, з’явилися магістерські програми англійською мовою, які орієнтовані на іноземних громадян і розраховані на 1—2 роки навчання.

Найвищим етапом підготовки висококваліфікованих фахівців є докторські програми, орієнтовані на чітко спеціалізоване навчання і самостійне наукове дослідження, що, приблизно, відповідає рівню кандидатської дисертації в Україні.

Навчання на третьому циклі передбачає здачу екзаменів, стажування за фахом, наявність публікацій у наукових виданнях та дисертаційної роботи, що дає право на присвоєння ступеня доктора наук. Протягом перших двох років більшість кандидатів на докторську ступінь навчається в класах і відвідує семінари. Протягом, як мінімум, одного року студенти проводять своє дослідження і пишуть дисертацію.

Єдиних вимог до вступників до докторантури в провідних країнах світу не існує. Так, до докторантури у США, як правило, приймають осіб, які мають ступінь магістра, хоча в окремих університетах достатнім є й ступінь бакалавра. Для отримання ступеня доктора може знадобитися від 3-х років. Для іноземних студентів ця програма займає п’ять або шість років.

У Великій Британії ступінь доктора філософії прису­джується за тими спеціальностями, за якими відбувається підготовка в університеті протягом двох-трьох років. Після цього представляється дисертація (інколи складаються певні іспити). Університети також мають право присвоювати ступені докторів наук чи літератури, які вважаються більш високими. Їх присвоюють магістрам гуманітарних і природничих наук, докторам філософії на основі представленої дисертації або за сукупністю праць.

Більш високі вимоги до здобуття ступеня доктора наук висуваються в Японії. Так, на ступінь доктора наук може претендувати випускник докторантури. Докторантура у Японії, на відміну від інших країн світу, передбачає 5 років навчання. Кандидат у доктори наук повинен володіти двома іноземними мовами, скласти усний іспит із спеціальності, різноманітні заліки та іспити, а також представити план дослідної роботи з докторської дисертації. Дисертація здобувача ступеня доктора наук повинна бути опублікована за один рік до захисту. Потім з метою оцінювання наукового рівня представленої дисертації спеціальна комісія проводить заключний іспит.

В Австрії передбачена ще і така найвища кваліфікація як габілітований доктор, для здобуття якої потрібно напружено працювати над дисертацією протягом 5—10 років.

У Німеччині існує один учений ступінь — доктора наук, який присуджується після захисту і повної публікації результатів дисертації. Правом створення вчених рад і присудження наукових ступенів у цій країні користуються виключно університети.

Цікава практика щодо надання навчальним закладам статусу вищих і здійснення контролю за присудженням наукових ступенів існує в Ізраїлі. Так, органом, який відповідає за якість освіти та присудження ступенів, є Рада з вищої освіти. До її складу входять міністр освіти та культури Дер­жави Ізраїль і близько 24 членів персонально призначених президентом. 2/3 членів Ради є дійсними членами Академії наук.

Навчання на першому освітньо-кваліфікаційному ступеню — бакалавр — в Ізраїлі, як і в переважній більшості країн світу, передбачає декілька типів програм:

1) вивчення студентами дисциплін за двома спеціальностями (навчання на двох відділеннях);

2) один головний напрям занять і загальна програма навчання — головний акцент робиться на занятті в одному із відділень, але студенти також вивчають ряд курсів, які пропонуються факультетами гуманітарних, суспільних і природничих наук;

3) тільки головний напрям занять — обов’язкові заняття сконцентровані на одному відділенні, а додаткові курси студентами слухаються на інших відділеннях. Програми третього типу існують не на всіх відділеннях, і брати участь у них можна, починаючи тільки з другого року навчання.

Другий академічний ступінь — магістр — надається після наступних 2—3-х років навчання. Мета навчання на ступінь магістра полягає в тому, щоб дати студентам глибокі знання в конкретній галузі і сприяти розвитку їхніх дослідницьких здібностей. Умови запису на другий науковий ступінь розрізняються в залежності від навчального закладу, але, як правило, передбачають завершення навчання на першому ступені з високими показниками (не нижче, ніж «добре»).

Наприклад, при вступі на другий ступінь в університеті ім. Д. Бен-Гуріона (Ізраїль), розглядаються оцінки, які отримані на попередньому етапі навчання, а також рекомендації компетентних спеціалістів, і в переважній більшості випадків, — оцінки, що отримані на спеціальному екзамені. На багатьох відділеннях університету пропонується два напрями підготовки. Один передбачає представлення магістерської дисертації і в подальшому роботу над докторською, а другий — не вимагає магістерської дисертації і призначений для студентів, які не хочуть продовжувати навчання на ступінь доктора.

У програмі докторантури головна увага приділяється підготовці оригінальної наукової дисертації, яка повинна зробити вагомий внесок у розвиток науки. Абітурієнти, які вступають до докторантури, повинні мати ступінь магістра, яку присуджено одним із визнаних університетів Ізраїлю, з середньою оцінкою за магістерський курс не нижче, ніж «добре», а також оцінкою «дуже добре» за дисертацію.

Програма навчання на ступінь доктора розрахована як мінімум на два роки після отримання диплома магістра. Протягом усього курсу навчання докторант регулярно зу­стрічається зі своїм науковим керівником, надає письмові звіти про зроблену роботу і читає лекції учасникам дослідницького семінару. Мета проведення докторського дослі­дження полягає в тому, щоб підготувати оригінальну роботу теоретичного або експериментального характеру. Студент повинен продемонструвати, що він володіє якостями, які необхідні для дослідницької роботи: ініціативністю, глибиною знань, здоровим глуздом і старанністю.

Дисертацію оцінюють три чоловіки, одним із яких є науковий керівник. Письмовий звіт, який представлено комісією, є підставою для прийняття рішення про присудження докторського ступеня.

У межах програм навчання на докторську ступінь можна обрати звичайний або прискорений варіант. Звичайний варіант — для тих, хто успішно завершив навчання на ступінь магістра і захистив дисертацію. Прискорений варіант — для студентів, які закінчили навчання на першому щаблі з відзнакою. Протягом першого року такий студент бере участь у класних заняттях і семінарах докторантів, після чого приймається остаточне рішення про зарахування його до докторантури.