Розділ «Частина ІІ. Теорія навчання і виховання»

Навчальна діяльність — це діяльність, спрямована на засвоєння знань, умінь, навичок на різних рівнях (емпіричному, теоретичному, практичному) та досвіду пізнання (оволодіння способами здобуття знань, навчальної роботи тощо). Важливою ознакою навчальної діяльності є активність особистості.

Дидактичні закономірності — суттєві, необхідні зв’язки між процесом навчання і соціальними процесами, а також зв’язки внутрішнього характеру (між метою і змістом, методами і результатом навчання тощо).

Принципи навчання — це положення, нормативні вимоги до організації та проведення навчального процесу, які мають характер загальних вказівок, правил і випливають із його закономірностей.

Знання — провідний елемент освіти, що є результатом засвоєння інформації і виявляється в поняттях, судженнях, умовиводах, концепціях, теоріях. Важливими характеристиками повноцінних знань є їх системність, усвідомленість, оперативність, гнучкість, повнота тощо.

Уміння — здатність свідомо виконувати певні дії на основі сформованих знань, навичок, набутого досвіду. Формування вмінь відбувається поетапно: ознайомлення з умінням, усвідомлення його сенсу; початкове оволодіння умінням; самостійне виконання практичних завдань, удосконалення вміння.

Навички — навчальні дії, які в результаті багаторазового виконання набувають автоматизованого характеру. Між уміннями й навичками існує тісний взаємозв’язок: уміння — це готовність до свідомих і точних дій, а навичка — автоматизована ланка цієї діяльності. Елементи вмінь часто переростають у навички. Навички формуються в усіх видах діяльності й діють стереотипно в незмінних умовах.

Мотивація — система чинників, яка спонукає людину до конкретних форм діяльності або поведінки. Мотивами можуть бути: уявлення й ідеї, почуття й переживання, що виражають матеріальні або духовні потреби людини. Одна й та сама діяльність може здійснюватися з різних мотивів.

За спрямованістю та змістом мотиви навчання об’єд­ну­ють у такі групи: соціальні, пізнавальні, професійно-ціннісні, естетичні, комунікативні, статусно-позиційні, традиційно-історичні, утилітарно-практичні (меркантильні). Провідними мають виступати пізнавальні мотиви (навчаюсь, щоб пізнати світ, науки, професію).

Пізнавальний мотив — рушій, внутрішній збудник на­вчальної діяльності, яка завжди мотивована. Він проявляється в інтересі до результатів своєї діяльності, отриманні нової інформації щодо навчання.

Пізнавальна потреба — це прагнення до самого процесу пізнання. Засобом задоволення пізнавальної потреби завжди є нове знання, нова інформація. При цьому отримання нового знання не гасить її, а навпаки, підсилює. Пізнавальна потреба в розвинутій формі стає ненасиченою — чим більше людина дізнається, тим більше їй хочеться знати.

Водночас дидактика оперує й іншими категоріями, що запозичені з інших наук, наприклад, психології («сприймання», «засвоєння», «розумовий розвиток», «мислення», «запам’ятовування»), кібернетики («зворотний зв’язок», «динамічна система») тощо.

Широке використання категорій і понять з інших наук у дидактиці не означає, що її поняттєвий апарат є невпорядкованою сукупністю. Усі поняття дидактики групуються навколо головних категорій «викладання» й «учіння». Запозичені і використовувані в дидактиці поняття з інших наук відображають лише окремі аспекти, явища навчання і сприяють більш глибокому теоретичному осмисленню її власного предмета.

Навчання як процесуальне явище (передбачає сукупність послідовних дій для досягнення результату) має всі властивості діалектичного розвитку, свої механізми, рушійні сили і функції.

Вищезазначене вимагає розкриття суті понять «процес навчання» і «навчальний процес».

Процес навчання — поняття, що відображає суттєві ознаки навчання і характеризує його модель (внутрішню будову). Остання охоплює такі основні компоненти:

мету навчання як ідеальний бажаний результат засвоєння змісту освіти, до якого прагнуть ті, хто на­вчаються;

завдання навчання, що випливають із мети й конкретизують її;

зміст навчання, стрижнем якого є чітко окреслена система знань, умінь і навичок, якими має оволодіти особистість у процесі навчання;

методи навчання — основні способи навчальної діяльності того, хто навчає, й тих, хто навчається, спрямовані на реалізацію навчальних завдань;

засоби навчання — навчальне обладнання, що використовується в системі пізнавальної діяльності;