Розділ «ЧАСТИНА ДРУГА»

Сад Гетсиманський

— Розколешся,  брат, —  ніби  зумисне потрапляючи  в хід  Андрієвих думок,  нагнічував  свою суворість слідчий  і почав карбувати кожне слово, підсилюючи те  карбування ребром долоні по  столу:  —  Ви  кажете «непорозуміння»?

Так  слухайте ж!  По-перше — тут  ніяких непорозумінь не буває. А по-друге — я вам  дійсно все  виясню, згодом. Та тільки спершу ви  будете  виясняти, а  я  буду  слухати. І ви виясните!  Але  найперше ви  мусите уяснити собі  й  твердо запам’ятати такі  речі:

1.  Про вас  нам  все  абсолютно відомо. Все  абсолютно! Це  раз.

2. Ви  знаходитесь в органах НКВД, а по-простому — в «єжовських рукавицях». Ви  знаєте, що  таке  «єжовські рукавиці»? Ні?  Нічого, взнаєте.

3. Ви  тут згниєте, і це  залежатиме від  мене, якщо ми  з вами не  поладимо. Значить, це  залежатиме від вас  самих.

4.  Ми   є  милостиві навіть до  ворогів, якщо вони розкаюються щиросердно, і безпощадні до всіх  непокірних.

5. Чи ви знаєте тезу Максима Горького про  те, що «Коли ворог не  здається, його  знищують!» Запам’ятайте її.

6.  Не  розраховуйте ні  на  яке  милосердя, бо  людина є п  ш  и  к.  Ви  жорстоко помилитеся, якщо думатимете, що з вами хтось  тут  буде  панькатись. Нам нема коли панькатись. Вас  — і не  тільки вас  персонально, а всіх  там  — тут роздавлять, як  муху, і ніхто  не  жалітиме. І оком не  змигне. В СССР людей вистачить!

7.  З  цієї  тюрми нікому немає виходу. Це  єдина тюрма (наша, совєтська тюрма) у всьому світі, з якої немає виходу. Ви це мусите запам’ятати, якщо хочете упиратись і намагатись  обдурити наше пролетарське правосуддя.

І нарешті —

8. У нас  рука  не тремтить. Ви тут скажете все. Не скажете стоя, то  скажете лежа. Не  скажете при  пам’яті, то  скажете без пам’яті. А скажете! Тут ще не було таких, щоб, ставши в позу  героя, витримували до кінця. Ви тут не герой і навіть не  людина, а всього лише дірка  від   бублика.

Ви  зрозуміли? Ось  на  перший раз  такі  речі  ви  мусите собі  чітко уяснити. Ну, я  занадто от  з вами розбалакую,  і ви  це  мусите належно оцінити. Тут  це  не  положено.  Тут говорить хто інший, а ми  слухаємо. Далі  ані  я, ані  будь-хто розбалакувати з вами не  буде.  А тепер до діла.

—   Отже,  і   що    ж   ви    нам    скажете, га?!  — закінчив слідчий з поганою ноткою в голосі.

Андрій бачив, що  починається комедія. І починається вона в  стилі Карапетьянового  Аслана, чесного чистія черевиків. Цей  слідчий... Даремно він   взяв   його за  такого добродушного й  наївного. Та  якщо він  при  таких наївних своїх  сірих  очах  є слідчим обласного управління НКВД, то, значить, має  якісь на  те  підстави. «Ну, тримайся, Андрію! Перше, що  вони зроблять, — це постараються довести, що ти  таки дірка  від   бублика.  Гм.  Добре». І Андрій, як то кажуть, закусив зумбела.

— Про що  саме? — перепитав холодно й байдуже.

— Кинь дурня клеїти! — визвірився раптом милий слідчий, перейшовши на  «ти».  — Про твою  контрреволюційну роботу, от про  що! — Він значуще підняв якусь течку, поважив  її в руці, дивлячись примруженими очима на  Андрія, і кинув на стіл.  — Тут все зафіксовано. Але ти мусиш сам про все  розказати. Чистосердечно й  до  кінця. Все!  Бо... — тут слідчий подався всім  корпусом наперед: — Бо  як  не  схочеш  добром, то тебе  примусять. Але  я не  раджу  бавитися з вогнем. Ну?!  Як  сидиш?!

Андрій не  зрозумів.

— Як  сидиш, я  тебе  питаю?! Сядь правильно!  Руки на коліна!..

Тут  Андрій згадав Нечаєву і кров прилила йому до  обличчя, та він  опанував себе, сів  «правильно», цебто поставив  ноги коліно до  коліна й  поклав на  них  руки. Розумів, що  йому так  зразу  сваритися з слідчим не  випадає, і тому намагався бути  коректним і в той  же  час  не  подавати вигляду, що він його  боїться, лиш ставиться вибачливо («Чорт з тобою, нехай будуть  руки на  колінах!»). Колись він  виробив  свою систему спротиву слідчим і назвав її джіу-джітсу за зразком японської методи боротьби — цебто намагання перемогти удаваною покірністю та переведенням справи з головного шляху на  дрібничкові манівці, — і збирався цю систему застосувати  й  тепер. В  ньому підіймається  страшенний  протест проти замаху на  його   людську честь, та він  спокійно дивиться на  слідчого, слухає, як  з  коридора десь  добуваються приглушені крики й стогони, і гарячково думає над методами оборони, готуючись до найбезглуздіших речей. Він  про  це  думав  уже  кілька днів, відколи потрапив до тюрми, але тепер бачив, що  був до того  зовсім не приготований. Він  бо не знав, як  піде  діло, що  саме  вони знають і  в чому  конкретно будуть  обвинувачувати. Тій  шпаргалці, яку   йому пред’являли,  він   не  надавав ніякого  значення. І  тепер от  бачить, що  тут  зовсім не  з того  починають, що йому ніхто  не  буде  викладати, в чому  саме  його  обвинувачують, і, напевно, нічого конкретного не  знають, та  й  не потребують. А хочуть, щоб  він обвинувачував сам, себе! Він знав, що  всяке слідство побудовано на  провокації, але  тут і це  обернуто хвостом — хотять, щоб  він  сам  став  на  шлях провокації супроти себе  самого.

— Ну?!  — повторив слідчий підганяючи.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сад Гетсиманський» автора Багряний Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ДРУГА“ на сторінці 3. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи