Розділ «ЧАСТИНА ПЕРША»

Сад Гетсиманський

— Вс-т-тавай-й!!! Закрий вікно!

Мокрі, липкі від поту  люди зринали і не  могли зринути з сонного очманіння, борсалися в тяжкій атмосфері, як  на дні  моря,  наснаженій  тухлим смородом, надміром вуглекисню, терпкими випарами давно не  митого милом тіла, смородом розчавлених блощиць і аміачним ароматом параші. Але помалу зринали... Чухались безпам’ятно, а потім, опритомнівши, шпарко схоплювалися на ноги — «повєрка». Зачинивши вікно, вони ставали в дві шереги, дерли нігтями  несамовито по  накусаних блощицями місцях і чекали... Лежав лише один Ягельський, не  в стані підвестись. Мала бути  вранішня перевірка.

Всі чекали якогось МЕЛЬНИКА з надією, мовби рідного батька. Це нібито був черговий корпусу — єдиний людяний з усіх, уважний, який записував усі  заяви і, хоч  вони й не виконувалися ніколи, але  він  їх  старанно нотував, головне  ж  — на  скаргу, що  немає чого  курити, він  часом давав жменю, а то  й  пачку махорки!  Ось  це  головне, як  також і те, що  він  завжди вітався, зайшовши до  камери. Сьогодні була  нібито його  черга... Але прийшов зовсім не  Мельник, на  щирий жаль  всім.

Відчинилися двері, й до камери увійшло двоє  військових: один із них  — черговий корпусу «не  Мельник», другий — помічник. Ні  той, ні  другий не  привіталися, зайшовши до камери, і навіть не  дивилися нікому в  обличчя. Черговий корпусу — високий, сухорлявий, дуже сердитий з вигляду, з червоними від безсоння чи від пиятики очима — ступнув на середину камери й став, тримаючи розкритий журнал перед собою, а його  помічник став  у дверях і швидко пряв очима по  вишикуваних шерегах на  рівні рук, пильно слідкуючи за тими руками. Черговий мовчки перерахував усіх в’язнів, тикаючи на кожного пальцем, занотував результат у журнал і, байдуже повертаючись до дверей, сказав:

— Скарги, заяви є?

— Є!..  — промовив несподівано Гепнер, коли черговий був уже біля дверей. Той  здивовано зупинився, підняв брови, видно, не  звик зовсім до скарг і заяв.

— Будь  ласка, — процідив презирливо, ні  до кого.

— Є  заява: чи  не  можна би  дезінфекцію сюди — трохи блощиць побити?

Це просив професор Марксо-ленінського інституту республіки і, як  потім Андрій узнав, соратник самого Сталіна, Леніна, Троцького...

Черговий зневажливо закопилив губу, подивився червоними очима на праву стіну, потім на ліву понад людськими головами, поворушив конячою щелепою й  процідив крізь зуби  й з незрівнянним глумом:

— Не  трогати!.. Бо  ще  не  ясно, хто  саме  тут блощиці, а хто  не  блощиці!..

І повернувся.

— Заява є!  —  сказав  понуро  Андрій, зупинивши  тим чергового, а коли черговий наставився на нього червоними, ненавидящими очима, проговорив у них, зовсім не реагуючи на  червоний той  погляд:

— Тут  ось  вмирає людина. Будь  ласка, лікаря!

Черговий  зміряв  Андрія оком  з  голови  до  ніг, примружився, ніби  збирався щось сказати, але нічого не сказав, повернувся й  вийшов геть.  Помічник його, досить дурнуватий на  вигляд парубійко,  гордо й  тріумфально оглянув Андрія, оглянув усю  юрбу  голих  людей і теж, за прикладом свого начальника, нічого не сказав, вийшов слідом, закривши  двері  за собою.

«Повєрка» скінчилася, і скарги та заяви складено. Андрій   хотів   стукати, але  перелякані  його колеги стримали, умовили: «Не  будьте  наївним!  І пощадіть камеру!  Не  було ще  випадку, щоб   такі   (особливо такі!)   заяви  бралися  до уваги. Не  було!  А кара буде!..  Не  накликайте біди!  Ми  не раз  домагалися лікаря для  Ягельського, і  завжди нас  усіх карано, та й тільки...»

Андрій послухав-послухав і облишив свою упертість.

Потім до камери подано через  «кормушку» віник — власне, то був не  віник, а деркач — щоб  підмести камеру. Черговим камери тепер був інженер Ляшенко, меланхолійний, вічно зажурений і  безмежно насторожений чоловік, і  він виконав цю функцію — підмів камеру. Підмітання звелось до того, що він звелів усім підняти свої речі й податись під один бік, а сам  повидряпував деркачем мундштуки спалених цигарок і безліч живих блощиць з-за плінтуса, з кутка та з-під калорифера парового опалення, що  був  під  вікном, потім перегнав людей навпаки й зробив те саме  з другого боку... Мундштуки й трохи пилу  було  зігнано в купку біля  дверей, до  цієї  купки ще  було  додано те сміття, яке  накопичилося за  парашею, і поставлено над  тією  купкою варту, щоб  не давати блощицям розповзатись. Функцію вартового виконував Краснояружський — доцент сільгоспнаук, — озброєний деркачем. Цю  купку мусив, далебі, хтось  забрати. Але перш ніж   здати  це  добро комусь,  Краснояружський  старанно переглянув геть  усі мундштуки, чи  не  лишилося де крихти недопаленого тютюну. Він  це  проробив з пильністю фанатичного дослідника, гідною доцента сільгоспнаук. Тільки та  праця була  марна, бо  всі  цигарки були   спалені аж  до «фабрики» включно («фабрикою» курці називали ту частину мундштука, де  було  надруковано марку підприємства, на якому цигарку зроблено, і  коли жадібний курець смалив доти, доки починало смердіти картоном мундштука, йому гукали  «фабрика  горить!»). На   спалених  «фабриках» не було  вже  жодного тютюну на  горе  пильному дослідникові й  шукачеві курецького щастя — Краснояружському, лиш було  повно в тих  мундштуках блощиць, що  так  знаменито пристосувалися в боротьбі за  своє дорогоцінне існування.

Краснояружський встиг  саме  переглянути всі мундштуки, як відчинилися двері  і з коридора до купки сміття підкралася, зігнувшись, якась жінка з великим залізним кошиком на сміття, совком і гусячим крилом. Не  дивлячись на  в’язнів, не  підвівши навіть голови, вона хутенько зібрала сміття в совок, забрала й деркач, кинула це  все  в залізний кошик і щезла. Наглядач висунув одне  око  з-за дверей, глипнув ним у камеру й зачинив двері.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сад Гетсиманський» автора Багряний Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ПЕРША“ на сторінці 36. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи