Розділ «Гора»

Апшоу тримав гроші в кулаці. Єгор висмикнув стодоларову купюру, акуратно примостив її згори, виждав кілька секунд, а тоді заходився дмухати. Крихітний вогник прорвався крізь сіро-зелений папір майже миттєво.

— А хай йому… — Ґрейс учепився пальцями в бороду так, ніби від того, наскільки сильно він її стисне, залежало, як довго протримається полум’я.

Парамонов схопив у Апшоу решту банкнот і заволав:

— Не відпускайте, тримайте, скільки зможете! — А тоді задер голову на Гелен. — Тепер одяг! Спершу щось тонке й синтетичне!

— А що з лінзою?

— Забудь! Вона більше не потрібна!

Жінка метнулася до купи шмаття неподалік, витягла з неї якусь штанину.

— Це підійде?

— Будь-що! Ворушись!

Єгор один за одним згодовував доларові банкноти вогню, останньою доклав розірвану навпіл коробку з-під пігулок. Полум’я жадібно поглинало цупкі папірці та картонку. Гелен подала йому штанину, росіянин згорнув її, глибоко вдихнув, немов от-от мав пірнути під воду, і накрив нею банкноти. Полум’я зникло, натомість із-під ганчір’я поповзли щупальця їдкого молочно-білого диму.

— Горить? — майже благально запитав Лоуренс.

Єгор не зреагував. У повітрі завис виразний запах паленого. Апшоу закашлявся. Дим густішав, але не підіймався, вітер гнав його понад сідлом до прірви на заході. Де-не-де з-під штанини вигулькували скупі язики бляклого вогню, але тут-таки ховалися назад. Що довше Парамонов стежив за цим, то блідішим ставало його обличчя.

— Тканина занадто сира. — Він жестом закликав Гелен поспішити. — Знайди щось іще. Щось тонше та сухіше!

Жінка видобула з купи одягу сорочку.

— Є сорочка!

— Сюди! Бігом! — Гелен кинула її Єгору. Парамонов зубами відірвав клапоть завбільшки з долоню і, обережно прийнявши штанину, спробував його підпалити. — Чого стоїте? Шматуйте її!

Гелен і Лоуренс взялися рвати сорочку. Парамонов хапав клапті й один за одним підпалював їх. Окремі згорали швидко, інші навпаки ледве тліли. З купки мотлоху поміж його колінами валив дим, але вогню не було.

А невдовзі почав вичахати й дим.

— Ще паперу! — Якби не хрипота в горлі, Єгор, напевно, верещав би. — Дайте мені гроші, паспорти, що-небудь!

Усі гарячково закопирсалися в кишенях. Дюк Апшоу відшукав посадковий талон, Гелен дістала чек із дьюті-фрі магазину, Лоуренс витягнув кілька обгорток від м’ятних льодяників. Усе, крім цукеркових обгорток, швидко зайнялося і так само швидко згоріло. Штанина й обривки сорочки все ще тліли, проте вочевидь згасали.