Розділ «Гора»

— Учора ввечері. Ти казав: якщо не буде хмар.

— А, ну так. — Він сперся на лікоть, провів долонею по набряклому обличчі, потер очі. — А що?

Гелен знову махнула рукою на південний схід, і тільки тоді Парамонов збагнув, що вона мала на увазі.

— От чорт.

За одну з вершин, кілометрів за десять від сідла, зачепилася хмара. Вона була неправдоподібно білосніжною, аж ніби намальованою, і зовсім не загрозливою на вигляд, одначе з говореного батьком про погоду в горах Єгор знав, якою оманливою є така невинна білість.

— Вона виросла просто на моїх очах, — знов озвалася Гелен, — і я подумала, що…

— Ти все правильно зробила.

Парамонов сів, зачекав, доки минеться запаморочення, й поволі став на ноги. Обвів поглядом сідло. Каміння наситилося сонцем, і повітря над кам’яним пагорбом відливало сріблом.

— Вода є?

Дюк Апшоу випростався і подав йому трохи більш як на половину повну пляшку.

— А друга не розтала взагалі? — звів на переніссі брови росіянин.

— Розтала, — тріскучий голос ледве прорізався між губ. Апшоу стояв, згорбившись і тримаючи ліву руку на серці. — Ми розділили її між Олівером і Лейлою та знову наповнили снігом. Це все, що поки маємо.

Єгор потрусив пляшкою, зрозумів, що води трохи забагато, потім вловив жадібний погляд Лейли й повернув пляшку старому.

— Нехай відіп’є кілька ковтків, — він кивнув на дівчинку, — мені потрібно не більш як третину.

Апшоу схилився над Лейлою.

— Може, їй уже досить?! — Ґрейсів голос наче зашкаруб, на щоках і шкірі над бородою палахкотіли опіки. — Я не кажу забирати в неї воду, але, блядь, я теж хочу! У мене незабаром язик закам’яніє смоктати йобаний сніг, а ця мала корова вже відро випила, не менше!

Кардинал із відкритою пляшкою застиг на відстані долоні від губ малої, проте Лоуренс дивився не на нього, а на Парамонова. Підсвічені сонцем зелені райдужки контрастували з червоною сіткою капілярів довкола них.

— Потерпиш. — Єгор, бачачи, як зіщулилася Лейла, випльовував слова різко й роздратовано. — Я розпалю вогнище, і ми матимемо воду.

— Якщо ми матимемо воду, то яка, в сраку, різниця, хто її пи…

Парамонов обірвав його: