Розділ V

— Як ти це одержав?

Він спохмурнів.

— Ет, облиш, — сказав він, відштовхнувши мене плечем.

— Ти був п’яний?

— Мій батько прийшов додому, — сказав він і, коли я нічого не відповів, продовжив: — Чого тобі треба ще, Поттере? Що ти подумав?

— Господи Ісусе, за що він тебе?

Він знизав плечима.

— Добре, що ти пішов, — сказав він, потерши непідбите око. — Я не міг повірити, що то він. Я спав на канапі внизу. Спочатку мені здалося, що прийшов ти.

— А що сталося?

— Ет, — сказав Борис, екстравагантно зітхнувши; він курив, коли йшов до школи, я це відчув з його дихання. — Він побачив пляшки з-під пива на підлозі.

— Він ударив тебе за те, що ти випивав?

— Він ударив мене тому, що сам був п’яний як чіп. Я навіть не певен, що він бачив, кого б’є. Коли сьогодні вранці він побачив моє обличчя, то заплакав і попросив пробачення. Хай там як, а його тепер довго не буде.

— Чому?

— Він сказав, що в нього багато справ. Він не повернеться додому раніше ніж через три тижні. Шахта розташована недалеко від того місця, де стоїть державний бордель.

— Державних борделів не існує, — сказав я (і відразу засумнівався).

А що, як вони існують?

— Ну, ти зрозумів, про що я кажу. Але для мене ця історія закінчилася не так і погано. Він залишив мені гроші.

— Скільки?

— Чотири тисячі.

— Ти жартуєш.