Розділ X

А ще через три тижні надійшло послання в один рядок.

Ваша мовчанка неприйнятна.

Я мучився над цими листами, хоч і намагався викинути їх із голови. Щоразу, коли я згадував про них, — а це бувало часто й цілком несподівано, наприклад, коли моя виделка була на півдорозі до рота, — я почувався так, ніби мене ляпасом розбудили від сну. Марно я переконував себе в тому, що претензії, які Рів висловив мені в ресторані, не мали жодних підстав. Відповідати йому в який завгодно спосіб було б очевидною дурницею. Єдиний вихід був у тому, щоб нехтувати ним, як нехтують нахабним жебраком з вулиці.

Але потім одна за одною сталися дві тривожні події. Я піднявся нагору, щоб запитати Гобі, чи не хоче він піти зі мною на ланч.

— Звичайно, хочу, зачекай, — сказав він.

Він стояв біля буфета, перебираючи свою пошту, зсунувши окуляри на кінчик носа.

— Гм… — сказав він, перевернувши конверт, щоб подивитись адресу.

Розпечатав його й подивився на картку, тримаючи її на відстані простягнутої руки, щоб прочитати текст поверх окулярів, потім підніс ближче до очей.

— Поглянь-но, — сказав він і подав мені картку. — Про що це?

На картці добре мені знайомим почерком Ріва були написані лише два речення: ніякого заголовка, ніякого підпису.

Навіщо ця нерозумна затримка? Чи не можемо ми просунутися вперед на тих умовах, які я запропонував вашому юному партнерові, бо ця патова ситуація не вигідна як йому, так і вам?

— О Боже, — сказав я, поклавши картку на стіл і подивившись убік. — Та що ж це таке?

— Про що ти?

— Це він. Той, із подвійним комодом.

— А, він, — повторив Гобі. Він поправив окуляри й спокійно подивився на мене. — Він зняв гроші з твого чека?

Я розчесав пальцями волосся.

— Ні, не зняв.

— Про яку пропозицію він говорить?

— Розумієш, — я підійшов до крана, щоб наповнити склянку водою, давній трюк мого батька, коли він потребував хвилину, аби опанувати себе, — я не хотів тебе турбувати, але цей хлоп завдав мені великого клопоту. Я почав викидати його листи, не відкриваючи їх. Якщо ти одержиш від нього ще один, я тобі раджу відразу вкинути його в смітник.

— Чого він хоче?