Розділ «День перший»

Тоді той, що кричав, підводиться та стрибає вниз, на асфальт. Від його підборів навсібіч летять кавалки землі. Поправляє пасок від автомата, стягує з обличчя сірого кольору арафатку. Високий, міцно збитий, спортивний. Ліва половина голови сива, від чого він схожий на арктичного лиса. І погляд у нього лисячий — хижий і недовірливий. Чорні наколінники, потріпаний бронежилет, шкіряні рукавички без пальців. Слідом зістрибують двоє інших. Теж брудні, один у теплому бушлаті, інший у шкірянці, під шкірянкою — камуфляж. Підіймаються сходами, підходять до Паші, дивляться знизу вгору, але так, що Паша ні на мить не забуває, хто тут головний.

— Хто такий? — питає той, що в арафатці, лисоподіб-ний. Говорить російською, але з якимось дивним акцентом, так, мовби чув цю мову лише по телевізору. На мить із туману проступає сонце, зблискує на його сивині.

Паша завчено пояснює: школа, канікули, інтернат, племінник. Дістає паспорт, відкриває на прописці.

— Місцевий? — дивується лисоподібний. — А чьо не воюєш?

— Інвалідність, — відповідає Паша й дивиться на паспорт у руках бійця: віддасть чи не віддасть?

Той крутить документ у руках, ще раз гортає потріпа-ні сторінки, ще раз поправляє арафатку, складає паспорт, витримує паузу, віддає документ Паші.

— А шо з тобою? — питає.

Паша показує йому праву долоню, відчайдушно намагаючись розчепірити пальці.

— Шо? — не розуміє боєць.

— Да з пальцями в нього біда, — говорить йому з-за спини той, що в шкірянці. — Бачиш?

Паша про всяк випадок далі показує всім долоню, ніби підтверджуючи: точно, біда. Лисоподібний недовірливо приглядається до його руки, але швидко втрачає інтерес — і до Паші, і до його біди.

— Хто там? — киває головою на вокзал.

— Жінки, діти, — говорить Паша, ховаючи паспорт до внутрішньої кишені.

— Військові є?

— Не бачив.

— А в тебе зброя є?

Паша мовчить.

— Да яка в нього зброя? — сміється з-за спини той, що в шкірянці. — Пішли вже.

Сивий повертається, свистом кличе пса. Той слухняно підбігає, не підіймаючи на Пашу очей, тягнеться за бійцями. Сивий підходить до дверей, упевнено тягне їх на себе. Всі четверо, разом із псом, зникають у приміщенні.

— Йдіть ви к чорту, — говорить Паша та бреде вбік, на першу платформу.