Розділ III

Янгол нічого не відповів. Він плакав. А потім полетів, бо не мав сили на це дивитися. «Це» тривало довго, адже пристрасті у тій кімнаті було чимало. Двоє людей були неймовірно щасливими тієї миті, здавалось, що це і було справжнім щастям, сенсом життя. Я полетіла з номера невдовзі після янгола і була задоволена собою. Я виграла, Лєра не пройшла випробування, її принципи розлетілись, як парашутики кульбабок у різні боки. Це майже знищить її, я знала. Вітер знищує кульбабку, робить її життя закінченим, нікому не потрібним. І не завжди з насіння наступного року проростають нові квіти.

Наркотична Насолода

Саша ще не відійшов від прогулянки з Люттю, а до нього вже почала чіплятись Насолода. Їй раптом стало образливо, що вона з ним ще не гуляла. Сашко якраз сидів на килимі і спостерігав, як із різних боків до нього тягнеться світло загублених душ. Воно з’являлось з-під шаф і кухонного гарнітуру, вивільнялося з-під паркету. А Сашко сидів у позі лотоса і чекав, коли воно дотягнеться до нього. Знав, це світло полегшить його страждання, воно — його співчуття, його відрада, його радість. Але Насолода не дала туману добратись до чоловіка.

Вона довго експериментувала перед дзеркалом із зовнішністю, приміряла зовсім коротку зачіску, а потім волосся до підлоги, нарешті зупинилась на білявому рівному волоссі. Зробила собі кілька тату, нанесла чорну, коричневу, а потім фіолетову помаду. Її все не влаштовувало. В усіх образах світу вона не могла знайти себе. І нарешті зрозуміла: їй не вистачає одного найважливішого аксесуару, він точно має стати тієї ночі її. Вона мала привласнити Сашка і зробити своїм рабом.

Сашко мовчки спостерігав за світлом на підлозі, аж раптом воно розсіялось, зникло у паркеті, зникло за шафами, за холодильником, за шпалерами, у розетках, за цеглою. Насолода підійшла до Сашка ззаду, торкнулась плеча і він різко обернувся, з острахом поглянувши на гріхиню.

— Хочу з тобою погуляти. Зараз, — сказала Насолода і хитро усміхнулась.

Чоловік подивився на годинник.

— Вже так пізно. Але я готовий, — промовив Сашко.

— Але ти ж розумієш, що зі мною ставки завжди ростуть? — спокусливо промовила гріхиня. Вона не могла дозволити собі програти тієї ночі з нашим полоненим, тому була налаштована рішуче.

— Не дуже розумію.

— Горілка, вино... Це для тих, у кого немає грошей на щось серйозне. На щось, що дарує справжню насолоду. Відкриває нові грані реальності. Ті, хто має ресурси, купляють саме цю насолоду. Вищу, яскравішу, смачнішу.

— Наркотики?

— Чого ти хочеш? — Насолода поставила біля Сашка свою велику чорну шкіряну сумку.

— Невже не можна без них?

— Як же по-іншому ти зрозумієш, яка на смак моя насолода? Ось тримай, — посміхнулась Насолода і протягнула Саші пакети з білим порошком. Навіть коли вона була одягнута у піжаму, солодкі речовини завжди були біля неї. — Ти раніше не пробував, так? Бачу по тобі, ти не моя цільова аудиторія.

— Який у вас хардкор. Для вас люди — це цільова аудиторія.

— Тримай.

Насолода поклала на килим Сашка журнал, зверху поклала шматочок скла, розсипала на ньому кокаїн і наказовим тоном попросила чоловіка зробити дві доріжки.

— Я ніколи не розумів, чому в цій квартирі нема Пихи, а є ти. Про тебе нічого не написано в Біблії. — сказав Сашко, вагаючись нюхати дари гріха.

— Слухай, ти не перший хто задає мені це питання. Спочатку люди цими питаннями змушували мене комплексувати.