Розділ III

— А ви що думаєте про Бога?

— А я думаю, що ніхто не має права засуджувати Бога за те, що життя неідеальне, бо нам самим у майбутньому доведеться стати одним цілим духом і запрограмувати нову еволюцію. Тоді ми зрозуміємо, що вона можлива лише тоді, коли Єва скуштує заборонений плід і почне рухати життя вперед. Єва — транзистор номер один в електричному ланцюгу нашого життя й еволюції на цій Землі.

Лєра була шокована чути начебто божевільні речі з вуст незнайомця, які здавались їй цілковитою істиною. Але вона мовчки йшла до своєї квартири, кожні десять хвилин підходила до вікна, намагалась непомітно визирнути і подивитися на Сашу. А він кожен раз її помічав, відчуваючи, що зараз її погляд торкнеться до нього. Їх погляди завжди зустрічались, Лєра перша відводила очі і ховалась у квартирі.

— Слухайте ви! Нахабо! Ще ніхто так не напрошувався жити у моїй квартирі. Я зараз викличу поліцію. — закричала Лєра з вікна о шостій ранку.

Всю ніч вона не могла заснути і раптом зрозуміла, що зможе це зробити, лише коли він піде з-під її вікон. Лєра визирнула і прокричала з повною впевненістю (зараз вона позбудеться цього божевільного релігійного фанатика раз і назавжди):

— Забирайтесь!

І саме у ці секунди з неба полив дощ.

Побачивши, як дощ робив одяг чоловіка все мокрішим, а град ранить його тіло, Лєра побігла вниз, схопивши парасольку. І поки вона бігла вниз по сходах, вона згадала Майстра, який так само рятував від дощу свою майбутню дружину.

— Вам же холодно. Ви божевільний. Йдіть додому, — сказала Лєра, ховаючи себе і його від крапель дощу під парасолькою.

Дівчина усміхалась. Вона вже майже здалась. Її слова тепер нічого не важили, бо Саша відчував її тепло.

— Ну що мені той дощ. Він очищує мою грішну душу.

— Ви захворієте на запалення легень. І тоді на Фрунзе вам буде не так цікаво.

— Я не піду, поки ви не запросите мене до себе назавжди.

— Фу-фу-фу! У вашому пеклі були феї, які обсипали вас ваніллю?

— Якби я написав про те, що було в нашому пеклі, то я б занизив самооцінку сценаристів «Санта Барбари». Чи які там зараз серіали в тренді? «Ігри Престолів»?

І Лєра торкнулась його руки. І він пішов за нею. На третій поверх. У квартиру однієї київської білявки, схожої на янгола. Вона дала йому сухі речі, підсмажила яєчню з сосисками, зробила обліпиховий чай з медом і лимоном. І вона усміхалась, бо, звісно, цей божевільний і наполегливий чоловік Лєрі теж сподобався. Коли? Вона й сама тепер не пам’ятає. Чи тоді, коли вона відкрила йому двері вперше, чи коли він заговорив із нею про Бога, чи під дощем і парасолькою, чи коли вони вперше пили обліпиховий чай на її кухні, чи в утробі матері, чи ще до свого зачаття.

Твої шляхи незбагненні. Твої історії прекрасні. Якщо ми, гріхині, і зможемо стати чиїмись жінками, то лише твоїми. Ти геніальний. Ти справедливий. Ти прекрасний. Я люблю тебе. Твоя усмішка і досі на моїх вустах.

Because all you need is love.

Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!