Розділ «Частина V»

– Смішний ти, Гольме. Перш ніж шукати того, хто на цій фотографії, треба з’ясувати, чи може він бути нашим веломаніяком.

– А у кого ми це з’ясуємо?

– У єдиної людини, яка бачила його зблизька. Зроби копію фотографії, а я пішла за машиною.

Свен Сівертсен з приголомшеним виглядом дивився на Харрі. Той щойно виклав йому свою неймовірну теорію.

– Я дійсно ні про що не підозрював, – прошепотів Сівертсен. – Я ніколи не бачив фотографії жертв у газетах. На допитах мені називали імена, але вони мені нічого не говорили.

– Ну, поки що це тільки теорія, – сказав Харрі. – Ми не знаємо, чи дійсно це велокур’єр-маніяк. Потрібні конкретні докази.

Сівертсен посміхнувся:

– Краще доведи, що у тебе вже досить матеріалу, щоб із мене зняли звинувачення. Тоді я надам свідчення проти Волера.

Харрі знизав плечима:

– Я можу подзвонити начальникові мого відділу, Б’ярне Мьоллеру, попросити його приїхати на патрульній машині й забрати нас звідси у повній цілості.

Сівертсен рішуче похитав головою:

– У цій справі напевно вже замішані чини, вищі Волера. Я нікому не вірю. Спочатку надай докази.

Харрі стиснув і розтиснув кулаки:

– У нас є ще варіант: піти до журналістів і все їм розповісти. І про маніяка, і про Волера. Таким чином ми себе убезпечимо.

Сівертсен подивився на нього з підозрою.

– Наш час спливає, – сказав Харрі. – Він уже ближче. Невже не відчуваєш?

Сівертсен потер зап’ястки.

– Добре, – сказав він. – Гаразд.

Харрі засунув руку в задню кишеню і дістав погнуту візитку. На секунду замислився, можливо, уявляючи наслідки свого дзвінка. Чи не уявляючи. Набрав номер робочого телефону. Голос у слухавці відповів на подив різко:

– Рогер Єндем.