Розділ «Частина V»

– Нема за що, – відмахнувся Кляузен, провів їх до дверей і простягнув руку.

Гольм, зам’явшись на мить, потиснув, а коли Кляузен простягнув її Беаті, та злегка всміхнулась і похитала головою:

– Вибачте, але у вас кров на пальцях. І на щоці.

Кляузен схопився за щоку.

– Ох, дійсно! – з усмішкою сказав він. – Це все Трулс, мій собака. На вихідних зовсім розігрався, на природі ж.

Він дивився на Беату, й усмішка ставала все ширшою і ширшою.

– На все добре, – попрощалася вона.

Опинившись на вулиці, Бйорн Гольм здригнувся, сам не розуміючи чому.

Клаус Торкільдсен спрямував у обличчя обидва вентилятори, але ті лише гнали на нього все те ж задушливе повітря. Він ткнув пальцем в товстий екран. Внутрішній телефон служби криміналістичної експертизи. Абонент щойно закінчив розмову. Вже вчетверте йому дзвонили з одного і того ж номера. Розмови були нетривалі.

Він двічі клацнув по цьому номеру, щоб отримати відомості про абонента. На екрані з’явилось ім’я. Подвійне клацання по імені – висвітились адреса і місце роботи. Потім він набрав номер, на який йому було звелено дзвонити, якщо з’явиться яка-небудь інформація.

– Алло? – підняли трубку на тому кінці.

– Це Торкільдсен із «Теленора». З ким я говорю?

– Не ставте зайвих запитань, Торкільдсене. Що ви хочете повідомити?

Торкільдсен відчув, що сорочка прилипла до пахв.

– Я тут дещо перевірив, – почав він. – Мобільний телефон цього Холе знайти неможливо: він постійно переміщається, але є інший номер, із якого кілька разів дзвонили на Кйольберггате.

– Так. Чий він?

– Номер належить якомусь Ейстейну Ейкелану. Він зареєстрований як таксист.

– Ну і що?

Торкільдсен відкопилив нижню губу і спробував здути крапельки, що зібралися на запітнілих окулярах.

– Я подумав про можливий взаємозв’язок між таксистом і телефоном, який постійно переміщається по місту.