Розділ «Частина V»

– Eva! – сердито відповів жіночий голос. – Bitte, was ist passiert?[27]

– Беата Льонн.

– Це Харрі. Я…

– Передзвони на мобільник, – сказала вона і поклала слухавку.

Через десять секунд він уже знову був на дроті, як він продовжував це називати. Хоча дротів ніяких не було.

– Що сталося?

– За нами стежать.

– Яким чином?

– У нас стоїть спеціальна програма, яка попереджає, коли телефон і електронну пошту починає контролювати третя сторона. Ми використовуємо її як захист від хакерів, але зараз Бйорн каже, що це справа рук самого оператора мережі.

– Прослуховування?

– Навряд, але всі вхідні та вихідні дзвінки й листи фіксуються.

– Це Волер зі своїми хлопцями.

– Я теж так думаю. Тепер вони знають, що ти мені дзвонив. Значить, я тобі більше не помічник, Харрі.

– Співмешканка Сівертсена зараз відправить тобі фото з празької зустрічі Сівертсена і Волера. Волер сфотографований зі спини, тому на речдок це не тягне. Мені треба, щоб ти подивилась і сказала, чи схоже це на правду. Фотографію відскановано, її надішлють поштою. Скажи адресу.

– Ти що, Харрі, не чуєш мене? Вони фіксують усіх відправників і тих, що подзвонили. Що, по-твоєму, буде, якщо на пошту прийде лист із Праги? Я не можу, Харрі. Мені ще треба придумати виразну відповідь на питання, чому ти мені дзвонив, а я міркую повільніше, ніж ти. Господи, ну що я їм скажу?

– Заспокойся, Беато. Тобі не доведеться нічого говорити. Я тобі не дзвонив.

– Та що ти кажеш? Ти подзвонив уже аж тричі.

– Вони-то про це не знають. Я дзвоню з телефону, який позичив у приятеля.

– Так ти це передбачив?

– Мобільний телефон відправляє сигнали базовим станціям, і по них можна визначити, де перебуває абонент. Якщо Волер змусив співробітників «Теленора» шукати мене по цих сигналах, їм доведеться попітніти, оскільки мій телефон зараз перебуває в більш-менш постійному русі по всій території Осло.