Розділ «Частина IV»

– Негайно перевірте триста третю.

– Вас зрозумів. Перевіряю триста третю.

Отто поглянув на екран. Нічого. Можна подумати…

Вони.

Троє. Чорна форма, чорні капелюхи, чорні пістолети-кулемети, чорне взуття. Все сталося швидко, але абсолютно неефектно. Легкий шерех. І тиша.

Замóк вони вирішили не підривати, а підчепити звичайнісінькою фомкою. Отто був розчарований. Економлять вони, чи що?

Люди на екрані беззвучно вишикувалися біля дверей: один із ломиком підійшов до замка, двоє, піднявши зброю, стали за метр од нього. І почалось: їхні дії нагадували добре відрепетирувані танцювальні па. Двері розчинилися, двоє офіцерів зі зброєю ввірвалися всередину, а третій ніби пірнув за ними. Отто вже радів, уявляючи, як покаже цей запис Нільсу. Двері за ними майже повністю зачинились, і він пошкодував, що все-таки не поставив камери в кімнати.

Вісім секунд.

Затріщала рація Фалькейда:

– Триста третю перевірено. Дівчина і хлопець. Обоє без зброї.

– Живі?

– Цілком… егхм… живі.

– Хлопця обшукали, «Чарлі-два»?

– Він голий, «Альфа».

– Виведіть його в коридор, чорт забирай! – вигукнув Волер.

Отто подивився на двері триста третьої. Вивели голого. Вони займалися цим усю ніч і весь день. Отто дивився й не міг одірвати погляду.

– Нехай одягнеться і йде з вами на позицію, «Чарлі-два».

Фалькейд відклав рацію й подивився на інших. Ті похитали головами.

Волер із силою ляснув по підлокітнику крісла.

– Завтра автобус теж вільний. – Отто кинув швидкий погляд на інспектора. Зараз треба діяти обережно. – Завтра неділя, але я згоден допомогти вам за ту ж плату. Ви тільки скажіть, коли…