Розділ «Частина III»

– Знайшли, що шукали?

– Так, я знайшов пентаграму. Вважаю, вам відомо, що це таке, позаяк ви займаєтеся церковним начинням.

– Ви маєте на увазі п’ятикутну зірку?

– Так. Як Віфлеємська. Часом, не знаєте, що вона може означати? – Харрі опустив голову, ніби дивився на стіл, а сам уважно вивчав обличчя Нюгорда.

– Дещо. П’ять – найважливіше число в чорній магії. А вгору вказувало два промені чи один?

– Один.

– Тоді це не знак пітьми. Описаний вами символ може означати життєву енергію та бажання. Де ви її побачили?

– На балці над ліжком.

– А-а, – мовив повагом Нюгорд. – Тоді це відмінний символ, «марин хрест» називається.

– «Марин хрест»?

– Язичницький знак. Його креслили над входом, аби уберегти будинок від мари.

– Це ще що таке?

– Мари-кошмари. Мара – злий дух у вигляді жінки, яка сідає сплячому на груди і посилає йому погані сновидіння. Язичники вважали її примарою. Нічого дивного, що слово мара походить від індоєвропейського «мер».

– Ну, в мовах я не сильний.

– «Мер» означає смерть, мор. – Нюгорд подивився в чашку. – Чи вбивство.

Повернувшись додому, Харрі виявив на автовідповідачі повідомлення від Ракелі. Вона запитувала, чи не зводить Харрі Олега у Фрогнербад завтра, вона з третьої до п’ятої буде у дантиста. Це прохання Олега, уточнила вона.

Харрі сидів і слухав запис, намагаючись згадати дихання у слухавці, коли хтось подзвонив кілька днів тому, але потім кинув це заняття.

Він роздягся і ліг у ліжко. Минулої ночі він прибрав ковдру і сьогодні вкрився лише підковдрою. Уві сні він заплутався, потрапив ногою в отвір, намагаючись вирватися, перелякавсь і прокинувся від тріску тканини, що рвалася. Темрява за вікном уже починала яснішати. Він відкинув підковдру на підлогу й відвернувся до стіни.

Потім прийшла мара. Вона навалилася йому на груди і притиснулася губами до його губ. Голова запаморочилася. Мара схилилася до самого вуха і гаряче в нього дихнула. Вогнедишний дракон. Безсловесне повідомлення з автовідповідача. Вона шмагала його по ногах і стегнах, і біль був солодким, і вона говорила, що скоро він не зможе любити нікого, крім неї, тому треба звикати.

Лише коли над дахами будинків зійшло сонце, вона залишила його у спокої.