Розділ «Частина III»

Харрі почув човгання і обернувся.

У дверному отворі виникла Вібекке Кнутсен у нічній сорочці, з сонним обличчям і розпатланим рудим волоссям. Без макіяжу і в холодному світлі кухні вона здавалася старшою, ніж у тій версії, яку Харрі бачив раніше. Помітивши його, вона здригнулася:

– Що сталося? – Її погляд кидався між Харрі й Нюгордом.

– Перевіряв дещо в Каміллиній квартирі, – поспішив відповісти Харрі, помітивши її переляк. – Сів на ліжку відпочити й заснув на декілька секунд. Ваш чоловік почув шум, піднявся й розбудив мене. Втомився я за день.

І він, не знаючи навіщо, демонстративно позіхнув.

Вібекке поглянула на свого співмешканця:

– Що це на тобі?

Андерс Нюгорд подивився на рожевий халат, неначе сам побачив його вперше:

– Ой, я, напевно, маю безглуздий вигляд! – Він реготнув. – Я купив його в подарунок тобі, люба. Лежав у валізі. У поспіху нічого більше не знайшов. Тримай.

Він ослабив пояс, зняв халат і кинув його жінці.

– Спасибі, – тільки і змогла вичавити вона.

– До речі, а ти-то чому не спиш? – Нюгорд продовжував безглуздо посміхатися. – Хіба ти не прийняла снодійне?

Вібекке у зніяковінні подивилася на Харрі.

– Добраніч, – пробурмотіла вона і зникла.

Андерс підійшов до кавової машини й поставив на неї свою чашку. Його плечі та спина були блідими, майже білими, а передпліччя – засмаглими, як у далекобійника влітку.

– Зазвичай вона вночі спить, як байбак, – мовив він.

– А ви, треба гадати, ні.

– Чому ви так вважаєте?

– Звідки б вам інакше знати, що вона спить, як байбак?

– Вона сама так говорить.