Розділ «Частина II»

Уявив картину збоку: літня ніч, вони стоять самі на автостоянці посеред Осло у блідому світлі місяця та ліхтаря, повного дохлих комах. Згадалось усе, через що вони пройшли разом. Усі проблеми, які вони розв’язали. І не розв’язали. Але однаково. Невже після багатьох років роботи пліч-о-пліч їх шляхи ось так банально розійдуться?

– Наскільки я тебе знаю, – мовив нарешті Мьоллер, – на ноги тебе може поставити тільки одне – робота.

Харрі не відповів.

– І робота для тебе є. Якщо захочеш.

– Що за робота?

– Ось це я отримав сьогодні в конверті й відразу кинувся шукати тебе.

Мьоллер розтиснув кулак, місяць і ліхтар освітили долоню і пластиковий пакет із служби криміналістичної експертизи. Начальник чекав, що скаже Харрі.

– Гм… – відреагував той. – А де решта тіла?

У пакеті лежав довгий тонкий палець із червоним лаком на нігті. На пальці був перстень із коштовним каменем у вигляді п’ятикутної зірки.

– Більше нічого немає, – відповів Мьоллер. – Тільки середній палець лівої руки.

– Експерти визначили, чий?

Б’ярне Мьоллер кивнув.

– Так швидко?

Мьоллер іще раз кивнув і схопився рукою за живіт.

– Гм… – Отже, Лісбет Барлі, – сказав Харрі.