– Бідолаха, – сказала інша.
– Саме такі пропащі душі й потрібні Ісусові. – Це сказала Софія. Таке говорила тільки вона.
Інші кивнули. І Маріт теж. І тут до неї дійшло. Ось він, випадок. Вона без вагань покинула подруг і пішла навперейми чоловікові.
Він зупинився і подивився на неї зверху вниз: виявився вищим, аніж вона думала.
– Ти знаєш Ісуса? – високим чистим голосом, із усмішкою запитала Маріт.
У чоловіка було яскраво-червоне обличчя та блукаючий погляд.
Розмова позаду стихла. Краєм ока Маріт помітила, що Рой і дівчатка на сходах дивляться в її бік.
– На жаль… – прогугнявив незнайомець. – Та і ти теж не знаєш, дочко. Але, може, ти знаєш Роя Квінсвіка?
Маріт відчула, що червоніє, і так і не змогла видати наступну пропозицію: «А чи знаєш ти, що Він шукає зустрічі з тобою?»
– Ну? – запитав чоловік. – Він тут?
Вона подивилася на його голену голову, важкі черевики й раптом злякалася. Неонацист? Хтось із давніх дружків Роя? Прийшов помститися за зраду? Чи звати назад?
– Я… – почала Маріт, але чоловік пройшов повз неї.
Вона обернулась і встигла побачити, як Рой квапливо сховався в парафіяльному домі й зачинив двері.
П’яний швидко попрямував по гравію, але раптом похитнувся і перед сходами гепнувся на коліна.
– Господи… – прошепотіла одна з дівчаток.
Чоловік піднявся.
Маріт побачила, як Крістіан поспішно відійшов із дороги, коли той рвонув по сходах. На верхній сходинці він декілька секунд балансував, готовий перекинутися на спину, але врешті-решт перемістив центр тяжіння вперед і взявся за дверну ручку.
Маріт ахнула.
Потягнув двері на себе. От удача! Рой замкнув їх.
– Чорт забирай! – хрипким п’яним голосом заревів чоловік і з розмаху вдарив лобом по круглому віконцю. На сходинки з дзенькотом брязнуло скло.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Пентаграма» автора Несбё Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина II“ на сторінці 32. Приємного читання.