Розділ «Частина II»

Посеред камери, обхопивши голову руками, сидів Харрі. Перше, що кинулося Мьоллеру в вічі, був наскрізь просочений кров’ю бинт на правій руці. Харрі повільно підвів голову й подивився на начальника. На лобі красувався пластир, очі були запаленими. Начебто він плакав. Тхнуло блювотинням.

– А чому ти не на ліжку? – запитав Мьоллер.

– Не хочу спати, – не своїм голосом прошепотів Харрі. – Не хочу снів.

Мьоллер скривився, намагаючись приховати потрясіння, побачивши пораненого Холе. Йому й раніше доводилося бачити Харрі не в кращі дні. Але зараз було щось особливе.

Він кашлянув:

– Ходімо.

Коли вони йшли на вихід, Плакса-Грот і його молодий колега не удостоїли їх ні єдиним поглядом, але Мьоллер помітив, що Грот виразно похитав головою.

На стоянці Харрі виблював. Стояв зігнувшись і вивергав жовч упереміш із лайкою. Мьоллер прикурив сигарету і простягнув йому:

– Тебе не записали. Усе неофіційно.

Харрі засміявся, закашлявся й мовив:

– Спасибі, шеф. Приємно усвідомлювати, що, коли мене звільнять, мій послужний список буде трішки чистішим.

– Не в цьому річ. А в тому, що інакше довелося б умить усунути тебе з посади.

– Ну і що?

– Найближчими днями мені буде потрібний такий слідчий, як ти. Тобто такий, як ти, коли тверезий. Питання в тому, чи можеш ти не пити.

Харрі випростався і з силою видихнув дим.

– Ви знаєте, що я можу. Ось чи захочу? – запитав він скоріше себе, ніж начальника.

– Не знаю, Харрі. Захочеш?

– Для цього потрібна вагома причина, шефе.

– Так. Вважаю, що потрібна.

Мьоллер задумливо подивився на свого інспектора.