Розділ «Частина п’ята»

– Знаєте що, Ракель? Я б із задоволенням потеревенив з вами ще, але у відділенні «швидкої допомоги» аврал. Так що саме час перевдягнутися в костюм супермена і гайда містом.

– Шкода, – відповіла вона.

– Ну, якщо справді шкода… Це всього на кілька годин. Ви тут ще довго будете?

– Хтозна. Це залежить від Олега.

– Розумію. Що ж, у будь-якому разі, дуже приємно було познайомитися. – Матіас щиро потиснув їй руку. Йдучи, він зрозумів, що виграв перший раунд.

Він повернувся до Торсхова і заглибився в дуже цікаву статтю про судини головного мозку. Коли о восьмій Матіас повернувся, вона сиділа під великим білим тентом. Він сів поруч, вона мило посміхнулася.

– Врятували комусь життя? – запитала вона.

– Більшість часу – усілякі дрібниці, – усміхнувся Матіас. – А ще спазми в сліпій кишці. Кульмінацією стала халепа з хлопчиськом, він засунув горлечко пляшки в ніздрю. Я порадив його матері, що хлопчині ранувато цікавитись колою. Правда, вона не поцінувала гумору…

Вона розсміялася своїм чарівним дзвінким сміхом, і він мало не піддався спокусі уявити, що це все – по-справжньому.

Матіас уже протягом тривалого часу спостерігав у себе деяке ущільнення шкіри, але восени 2004 року помітив перші симптоми, що вказували на те, що хвороба перейшла у нову стадію. Незабаром його обличчя застигне, зробиться нерухомим. За його планом цього року жертвою має стати Елі Квале. Потім черга дійде до наступних хвойд – Сильвії Оттерсен та Бірти Беккер. Найцікавіше почнеться, якщо поліція знайде нитку, яка пов’язує дві останні жертви з цим хтивим козлом Арве Стьопом. Але тепер плани доведеться змінити. Він багато разів обіцяв собі поставити красиву крапку, щойно почнеться біль. І ось він прийшов. Тому він вирішив убити всіх трьох. Перед початком великого фіналу: Ракелі та поліцейського.

Досі він працював приховано, а тепер настав час виставити на огляд працю свого життя – залишити чіткіші сліди, сунути їм під самий ніс збіги, підкинути загальну картину.

Він почав з Бірти. Вони домовилися про розмову щодо хвороби Юнаса у неї вдома ввечері, коли чоловік поїде до Бергена. Матіас прийшов точно у призначений час, вона взяла його пальто й одвернулася, щоб повісити його до шафи. Імпровізував він рідко, але тут побачив у шафі рожевий шарф, схопив його, склав навпіл, зайшов їй за спину і накинув шарф на шию. Він підняв цю мініатюрну жінку й переніс ближче до дзеркала, щоб бачити її очі. Вони вирячилися, наче в риби, яку щойно витягли з води на сушу.

Тепер настала черга Сильвії. Він зателефонував, видав їй багаторазово випробуваний текст, і вони домовилися зустрітися в лісі за знаменитим трампліном. Це місце він уже якось використовував. Але того разу неподалік опинилися люди, так що він не став і намагатися. Сказав їй, що Ідар Ветлесен, на відміну від нього самого, зовсім не є першокласним фахівцем з хвороби Фара і що їм треба буде зустрітися ще раз. Вона запропонувала йому зателефонувати наступного вечора, коли залишиться вдома сама.

Наступного вечора він поїхав просто туди, знайшов її в сараї і вирішив розібратися із шльондрою тут, на місці.

Але все пішло не так, як хотілося.

Ота скажена метнула в нього сокиру, поцілила прямо за пазуху, у розстебнуту куртку, і зачепила артерію. Кров бризнула на підлогу. Кров другої групи, резус негативний – два випадки на сто. Ось чому після того, як він убив Сильвію Оттерсен у лісі і прилаштував її голову на верхівку сніговика, йому довелося повернутися до сарая та закропити власну кров кров’ю курки, яку він спіймав та зарізав.

День видався нервовий, але от що чудово – вночі біль так і не прийшов. А наступного ранку він прочитав про вбивство з тихою, потамованою радістю. Сніговик – ось яке ім’я вигадали. Це ім’я всім запам’ятається. Він навіть не підозрював, що кілька літер, надрукованих на папері, можуть подарувати таке відчуття могутності та власної значущості. Відчуття було переможне, сильне – він навіть пошкодував, що багато років працював тихцем. І виявляється, як це легко! А він усе ходив манівцями навколо думки Герта Рафто про те, що хороший слідчий завжди знайде вбивцю. Матіас вірив у це. А потім зустрів Харрі Холе й побачив на змученому обличчі поліцейського біль та розгубленість. Це було обличчя людини, яка нічого не розуміє.

І от коли Матіас закінчував останні приготування, наче грім серед ясного неба на нього звалився Ідар Ветлесен. Зателефонував і сказав, що Холе вистежив його, ставив запитання про Арве Стьопа та натякав на співучасть. І сам Ідар теж ставив собі запитання щодо цього дивного збігу у виборі жертв: адже, окрім нього та Стьопа, Матіас був єдиним, хто знав ім’я справжнього батька дітей, оскільки саме він допомагав Ідару ставити діагноз.

Ідар був дуже схвильований, а ось Матіасу, незважаючи ні на що, вдалося зберегти холоднокровність. Він попросив Ідара не казати поки що нікому жодного слова і зустрітися з ним у якомусь безлюдному місці, де їм ніхто не зможе завадити.

Промовляючи це, Матіас посміхнувся: своїм жертвам, цим шльондрам, він казав те саме, навіть порядок слів був той самий. Напевне, дається взнаки нервове напруження.