Розділ «Частина п’ята»

Коли пізня осінь прийшла до Бергена, зробивши дні ще більш короткими, а дощі ще сильнішими, план у Матіаса був готовий.

Якось удень він зателефонував Лайлі Осен додому.

Відрекомендувався, і вона мовчки вислухала все, що він сказав: в аналізі дочки знайдено показники, які з абсолютною точністю доводять, що Бастіан Осен не є її біологічним батьком. А йому важливо взяти аналіз у справжнього батька. Це, звісно, може призвести до того, що і дочка, і чоловік дізнаються всю правду. Вона це усвідомлює? Матіас зачекав, щоб до неї дійшло, і додав: якщо вона хоче зберегти таємницю, то аналізи можна зробити неофіційно.

– Неофіційно? – кволо перепитала Лайла, яка ще, певне, не впоралася з потрясінням.

– Як лікар, я зв’язаний певними етичними нормами, згідно з якими маю бути з хворими повністю відвертим. І з вашою дочкою теж. Але я вивчаю цей синдром і тому особливо зацікавлений простежити спадковість дівчинки. Якби ви змогли ввечері зустрітися зі мною потайки від усіх…

– Гаразд, – прошепотіла вона тремтячим голосом. – Так, будь ласка.

– Чудово. Давайте зустрінемося біля останнього виходу фунікулера, на горі Ульрікен. Там нам ніхто не завадить. Ми поговоримо, а потім спустимося вниз. Сподіваюся, ви розумієте, як я ризикую, і нікому не розповісте про нашу зустріч. Жодній живій душі.

– Звісно, ні! Покладіться на мене.

Вона завершила розмову, а він усе ще тримав слухавку в руці. Притуливши губи до сірої пластмаси, він прошепотів:

– Та як же на тебе покластися, хвойдо?

Тільки лежачи на снігу зі скальпелем біля горла, Лайла Осен зізналася, що розповіла про їхню зустріч подрузі. Вони з подругою ще раніше умовилися цього вечора побачитися, ось і довелося… Але вона назвала тільки його ім’я, а хто він та що за зустріч – не сказала.

– А навіщо ти їй узагалі розпатякала?

– Щоб відв’язатися, – прохрипіла Лайла. – Вона така цікава.

Він притиснув лезо скальпеля ще щільніше до її горла, і вона назвала адресу та ім’я подруги. Після чого замовкла назавжди.

Два дні по тому Матіас читав газети, які сповіщали про вбивство Лайли Осен та зникнення Онні Хетланн і Герта Рафто із змішаним почуттям. По-перше, він був незадоволений убивством Лайли Осен. Усе відбулося не так, як він собі уявляв: від її паніки та своєї люті він зовсім втратив над собою контроль, тому розвів бруд, довелося за собою прибирати. Та й результат надто нагадував знімки, які він бачив у Рафто вдома. До того ж у нього було надто мало часу, щоб насолодитися справедливістю помсти.

Вбивство Онні Хетланн вийшло ще гіршим – справжня катастрофа. Два рази він занепадав духом, не міг змусити себе подзвонити до квартири і йшов геть. Втретє зрозумів, що спізнився: біля дверей уже стояв Герт Рафто. Після того як поліцейський пішов, Матіас зателефонував і відрекомендувався помічником Рафто. Його впустили. Але Онні відмовилася говорити про те, що розповіла Рафто, мовляв, вона йому пообіцяла – все залишиться між ними. Тільки коли він чиркнув їй руку скальпелем, почала говорити.

Із сказаного нею Матіас зрозумів, що Герт Рафто сповнений рішучості розкрити справу самостійно. Цей ідіот вирішив підправити своє реноме!

Саме умертвіння Онні Хетланн виявилося зовсім нецікавим: трохи галасу, небагато крові, а ось розчленування у ванні вийшло акуратним та швидким. Усі частини тіла він запакував у пакети, а ті – у велику дорожню сумку та мішок, який взяв з собою заздалегідь. Під час візитів до Рафто Матіас дізнався, що поліцейські спершу перевіряють всі автомобілі та таксі, які бачили неподалік від місця злочину, тому всю дорогу від будинку пройшов пішки.

Залишався останній акт ідеального вбивства від Герта Рафто – вбити самого сищика.

Це вбивство, безперечно, виявилося найкращим з трьох, оскільки щодо Рафто Матіас не відчував жодних почуттів, а вже тим більше тієї ненависті, яку відчував до Лайли Осен. Так що вперше він зміг наблизитися до естетичного ідеалу, який собі намалював: сконцентруватися на самому процесі вбивства. Нарешті саме дійство стало для нього потрясінням та очищенням, як він колись і сподівався. В його вухах досі лунав крик Рафто, який линув над безлюдним островом. І от що найдивовижніше: прийшовши додому, Матіас помітив, що великі пальці на ногах більше не були білими та нечутливими, наче часткове обмороження припинилося і він знову відтанув.