– Дякую, – сказав Харрі. – Я швидко, ти тільки дочекайся мене.
– Добре, – відповів Матіас. – Слухай, Харрі…
– Ну? – Харрі глибоко вдихнув.
– Ти що, знаєш мою адресу?
– Так, мені Ракель дала.
Харрі вилаявся подумки: ну чому він не сказав, що дізнався адресу в довідковій? У цьому ж нема нічого особливого.
– Он як? – здивувався Матіас. – Гаразд, приходь, я залишу двері відчиненими.
– Домовилися.
Харрі вимкнув мобілку й замислено втупився в неї. Він не зумів би дати раціонального пояснення цьому відчуттю, але чомусь йому здалося, що часу практично не залишилося – він мав бігти щодуху, встигнути до того, як стане темно. Фантазія, певне, розігралася, знову його переслідує дитячий страх, наче навкруги стемніло, а він ніяк не може знайти дорогу до бабусиного будинку.
Харрі набрав ще один номер.
– Слухаю. – Голос у Хагена був безбарвний, позбавлений життя.
Голос людини, яка підписала капітуляцію, подумав Харрі.
– Облиште свої папірці, – сказав Харрі. – Телефонуйте усім черговим поліцейським, мені потрібне підкріплення. Беремо підозрюваного у вбивстві, вулиця Осенгата, дванадцять, у районі Торсхов.
– Харрі…
– Слухайте: рештки Сильвії Оттерсен лежать у морзі Інституту анатомії. Сніговик – не Катрина. Розумієте?
Пауза.
– Ні, – прямодушно відповів Хаген.
– Сніговик – співробітник цього інституту, Матіас Лунн-Хельгесен.
– Лунн-Хельгесен? Чорт забирай! Це той, що…
– Так, той лікар, що надав велику допомогу в розробці Ідара Ветлесена.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сніговик» автора Несбё Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина п’ята“ на сторінці 12. Приємного читання.