Голос Хагена повеселішав:
– Чергові поліцейські, звісно, поцікавляться, чи озброєний він.
– Наскільки нам відомо, – поділився Харрі, – він убив десятеро чи дванадцятеро людей і жодного разу вогнепальної зброї не використовував.
Сарказм Харрі дійшов до Хагена не одразу.
– Я зателефоную, – кинув він.
Харрі натиснув кнопку «відбій» і, крутячи в замку ключ запалення, другою рукою взявся набирати Магнуса Скарре.
Магнус та двигун озвалися синхронно.
– Ти ще в районі Трюванн? – запитав Харрі.
– Так, а що? – відповів Скарре.
– Хапай усіх, хто під рукою, і швидко в машину. Зупинися на перехресті Осенгата та Фуктс. Їдемо брати мерзотника.
– Ах, трясця твоїй… Це те, про що я думаю, чи…
– Так, – відрубав Харрі.
Він так додав газу, що покришки аж вискнули на асфальті.
Харрі згадав Юнаса. Через якусь незрозумілу причину – саме Юнаса.
Один із шести патрульних автомобілів, які вимагав Харрі, зв’язавшись з управлінням, вже стояв на перехресті на Осенгата. Харрі під’їхав з боку Стурусиден. Звернув на тротуар, вискочив з машини, підбіг до патрульних і в напівпрочинене вікно попросив рацію.
– Вимкни поки що, – кивнув Харрі на мигалку. Натиснув на кнопку виклику й наказав усім патрульним машинам вимкнути сирени заздалегідь.
За чотири хвилини всі шість патрульних автомобілів під’їхали до перехрестя. Поліцейські, серед яких були Скарре та Ула Лі з відділу убивств, зібралися навколо машини, де біля відчинених дверцят сидів Харрі з мапою міста в руках і давав вказівки:
– Лі, візьми три машини й відріж можливі шляхи для відступу. Ось тут, тут і тут.
Лі нахилилася над мапою й кивнула.
Харрі повернувся до Скарре:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сніговик» автора Несбё Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина п’ята“ на сторінці 13. Приємного читання.