Розділ «Частина п’ята»

Ви є тут

Сніговик

Поліцейські, які рухалися майже поза зоною його зору, уклякли:

Один прошепотів:

– Господи Боже мій…

Над кріслом висіла велика люстра, що осявала жінку, яка дивилася прямо на Харрі. На шиї – синій слід від удавки, бліде вродливе обличчя, чорне волосся та небесно-блакитна сукня у дрібні білі квіточки. Та сама сукня, що була на фотографії у його календарі. Харрі відчув, як серце його у заціпенілому тілі розривається на шматки. Він спробував поворухнутися, але не зміг вирватися з-під влади її згаслого погляду. Згаслого та звинувачувального. Що звинувачував саме його у тому, що не зробив щось… Ех, якби ж знаття! Не зробив, не замислився, не встиг спинити, не зміг врятувати її.

Сніжна блідість її обличчя нагадала Харрі крижану холодність обличчя матері, яка лежала мертва на лікарняному ліжку.

– Перевірте решту приміщень, – наказав Харрі голосом, що зривався, й опустив револьвер.

Непевними кроками наблизився до крісла і торкнувся її руки. Рука скрижаніла і була наче мармур, але він відчув слабкий пульс, і в нього промайнула абсурдна думка, що вона просто нафарбувалася й удала з себе мертву. Опустивши погляд, він зрозумів, що то цокає її годинничок.

– Більше нікого нема, – пролунав голос поліцейського у нього за спиною. Хлопець кашлянув і запитав: – Ви знаєте, хто вона?

– Так, – відповів Харрі і провів пальцем по склу годинничка. Того, що він усього кілька годин тому тримав у своїй руці. Годинничок, який лежав у його власній спальні. Який він поклав до шпаківні, бо коханець Ракелі запросив її кудись цього вечора. Відсвяткувати, що вони двоє тепер стали єдиним цілим.

Харрі подивився їй в очі, зустрів погляд-звинувачення.

Так і є, подумав він. Скрізь винний.

Скарре увійшов до квартири й тепер стояв позаду Харрі та дивився через його плече на мертву жінку в кріслі посеред вітальні. Поруч із ним стояли двоє хлопців з «Дельти».

– Задушена? – запитав Скарре.

Харрі не відповів і навіть не поворухнувся. Одна з петельок, за які чіпляють сукню, вилізла назовні.

– Незвично якось: літня сукня взимку, – зауважив Скарре, аби хоч щось сказати.

– Вона їй подобалася, – озвався Харрі якимось потойбічним голосом.

– Кому? – запитав Скарре.

– Ракелі.

Інспектор зіщулився. Він бачив колишню кохану Харрі тільки один раз, коли вона ще працювала в поліції.

– Це… це Ракель? Але…

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сніговик» автора Несбё Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина п’ята“ на сторінці 16. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи