Розділ «Частина третя»

Двері відчинилися, увійшла негритянка. Харрі поглянув на неї знизу вгору: вродливе виразне обличчя, короткий жакетик – такий короткий, що було видно валики жиру, що вилазили над штаньми.

– Docto5r? – запитала вона. Наголос – на останньому складі, по-французьки.

Харрі похитав головою. Вона подивилася на нього. А потім двері зачинилися, і вона зникла.

За секунду-другу Харрі підвівся зі стільця і зробив крок до дверей. Жінка вже дійшла до кінця коридору.

– Please! – гукнув Харрі. – Please, come back!

Вона зупинилася, нерішуче поглянула на нього.

– Two handred kroner, – сказала вона з наголосом на останньому складі.

Харрі кивнув.

Вона сиділа на ліжку і мовчки слухала його запитання. Про лікаря, про цього злодія. Про оргії з участю декількох жінок. Про дітей, яких він просив приводити з собою. При кожному новому запитанні вона нерозуміюче хитала головою. Врешті-решт вона спитала, чи він не з поліції.

Харрі ствердно кивнув.

Її брови зсунулися:

– Why you ask these questions? Where is Doctor?

– Doctor killed people, – сказав Харрі.

Вона поглянула недовірливо й відповіла:

– Not true.

– Why not?

– Because Doctor is a nice man. He helps us.[1]

Харрі запитав, як саме лікар їм допомагав. І тут настала його черга сидіти і з подивом слухати: чорношкіра жінка розповідала, як щовівторка та щочетверга лікар з’являвся у цій кімнаті зі своєю сумкою, розмовляв з ними, відправляв їх до туалету, щоб зібрати сечу на аналіз, брав кров, перевіряв їх на венеричні захворювання, яких вони боялися. Давав їм пігулки, якщо було щось по гінекології, і направляв до клініки, якщо було щось серйозне. І платні ніколи не брав, треба було тільки пообіцяти ніколи нікому про нього не розповідати, окрім своїх вуличних подружок. Іноді дівчата приводили своїх діточок, коли ті хворіли, але портьє їх не пускав.

Харрі слухав і димів сигаретою. Навіщо Ветлесен це робив? Заради збереження необхідної рівноваги? Жадав відпущення гріхів? Протистояв злу? А може, ці крихти добра підсилювали насолоду від скоєного? Казали ж, що лікар Менгеле обожнював дітей.

Язик у роті розпух, і, якщо зараз не випити, він зовсім його задушить.