Розділ 17
День чотирнадцятий. Гарні новини
У понеділок вранці Гуннар Хаген швидкими кроками йшов коридором. Від часу розкриття справи Сніговика минуло чотири дні. Найприємніші чотири дні, нічого не скажеш: було багато привітань, начальницьких посмішок, позитивних відгуків преси, у тому числі й іноземної – в управління телефонували з-за кордону і просили надіслати історію розслідування від початку і до кінця. Отут і починалися проблеми: єдина людина, яка могла надати усі деталі їхнього вражаючого успіху, була відсутня. Причина була більш ніж зрозуміла. Колеги бачили, як він пив у барі «Фенрис». Сам Хаген тримав язика за зубами, але плітки поповзли й досягли вух начальника Поліцейського управління Осло. І сьогодні вранці Хаген був викликаний на килим.
– Гуннаре, так далі тривати не може.
Гуннар Хаген пустився у пояснення: і раніше бувало так, казав він, що Харрі надовго зникав, працюючи не в себе у кабінеті; до того ж до «справи Сніговика» додали ще кілька побічних розслідувань – ними, можливо, Харрі й займається…
Але начальник поліції був налаштований рішуче:
– Ні, Гуннаре, чаша мого терпіння переповнилася.
– Він – найкращий слідчий управління, – виправдовувався Гуннар.
– І найгірший його представник. Ти хочеш, щоб такий приклад стирчав перед очима наших молодих слідчих, Гуннаре? Він алкоголік. Усі знають, що він напився у «Фенрисі» і після цього на роботі не з’являвся. Якщо ми з цим примиримося, то знизимо планку вимог до непоправно низького рівня.
– Але ж розголос! Ми не можемо…
– Ресурс попереджень ми вичерпали. Правила щодо перебування на офіційній службі людини з алкогольною залежністю абсолютно чіткі.
Ця розмова все ще лунала у вухах Хагена, коли він знову постукав у двері кабінету начальника управління.
– Він на місці, – сказав Хаген, зазираючи до кабінету шефа.
– Хто?
– Харрі Холе. Мені зателефонувала Лі. Вона бачила, як він заходив до свого кабінету.
– Он як! – відгукнувся начальник, підводячись з місця. – Тоді давай відразу до нього.
Вони йшли коридором на шостому поверсі Поліцейського управління. Оскільки всім було відомо, що зараз відбуватиметься, то всі повисовували голови зі своїх кабінетиків та дивилися вслід двом суворим чолов’ягам, що йшли пліч-о-пліч.
Підійшовши до дверей кабінету номер шістсот шістнадцять, обидва спинилися, і Хаген набрав повітря у легені.
– Шефе… – почав він, але відразу взявся за ручку і смикнув двері на себе.
Вони стояли у проймі дверей і дивилися, не вірячи власним очам.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сніговик» автора Несбё Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя“ на сторінці 17. Приємного читання.